Ціна правди

[mari]

Чи цінуєте ви людей які не співають у вуха, а говорять в очі або мовчать якщо немає за що похвалити?

[Melisa]

Воно то цінується, але залежно як сказана ота правда. На мою думку, її треба якось ПРАВИЛЬНО говорити, а не так: сказав-відрубав, обернувся і пішов. В мене ранима душа, якби мені хтось отак сказав, було б дуже неприємно. Хоча насправді,я повинна була б подякувати тій людині, бо ВОНА СКАЗАЛА ПРАВДУ, але як вона це зробила? Враховуючи це я стараюсь говорити правду, проте з таким собі "вступом", щоб не дуже різко.

[kamisia]

стараюсь сама така бути

[alenka]

я ціную таких людей, але чомусь кажуть, що правда у всіх своя :). Тобто саме для мене повинне бути обгрунтування "їхньої" правди, логічне, таке щоб було зрозумілим. Наприклад, подруга каже, що светрик тобі не личить, то це ж не завжди так, бо може вона любить, щоб все було в обліпку, а ти навпаки любиш свобідний одяг, або вона просто не любить такого кольору (або заздрить, що ти його першим помітила ). Це звичайно лиш приклад повністю видуманий.

[Apolloniya]

Дійсно ціную людей, які ведуть себе щиро та відверто. Як на мене, то чим східніший народ на нашому континенті, тим більша це рідкість, в деяких народів гіпокрітом бути- чи не найприродніший спосіб поведінки. Дратує! Рррррр!

[мешканка]

Ціную, хоча і з часом, коли минає відчуття образи. Гордість, як не як... :(

[Natalinda]

Дуже це для мене спірне питання.
Якщо я питаюся, то зазвичай хочу почути правду.
А от коли говорять правду коли ти взагалі нічого не просиш говорити - то теж не завжди мудро.
Погоджуюся що в кожного своя правда...і бувають випадки коли людині вона зовсім не потрібна

[Радмила]

Ідуже часто не потрібна. От знайома мам приходить після зустрічі з подругою, а та її : "тобі ніхто правди не скаже, тільки я твоя подруга - от в ти не намальована, і відіта кошмар , і зуб в тебе зпереду такий чорний йди щось з ним роби іт.д." І от та мам в такій задумі. Каже а мені і так було добре. А так наче відро ... вилили. От така правда..

[Nymydora]

Не думаю, що людина завжди готова чути правду про себе, що б вона не говорила. Добре, коли правда приємна. А коли - ні? Це раз. А по-друге, то залежить, чого та правда стосується: зовнішнього вигляду (ну не варто казати жінці, що вона поправилася чи постраріла, чи плаття ідіотське і т.д.), поведінки (тут якраз варто зробити зауваження, але в дипломатичній формі), чи стосунків (а сюди взагалі чужій людині зась).
А загалом - моя думка така: все залежить від ситуації.

[мешканка]

Я за правду...але часом не виходить її сказати... щоб не образити, чи не підлити масла в вогонь...звісно, різні ситуації бувають.