З другою дитиною легше, ніж з першою?

[oksana.tesliuk]

Liza в цій темі пишуть і мами, в яких між дітками зовсім невелика різниця
але нічого негативного я поки що не читала ;-)
то певно і в тебе буде більше радісних спогадів, ніж неприємних :)

[Касівочка]

Liza, я коли була вагітна другою дитинкою, теж так думала : "Ну хоч би через два-три роки завагітніла, і різниця між дітьми була би більша, і мені було би легше.. ". Але ж в нас, жінок, як на мене, ніколи не було і не буде ідеального часу для того, щоб вагітніти - завжди якісь справи ще чекають, якісь плани, повно роботи, то ще на відпочинок би з'їздити, собі час приділити, і вже так привикла спати по ночах, і підгузники не потрібно міняти, купати кожного дня також не треба, не говорячи вже про матеріальну сторону питання - спробуй зараз двох дітей вдіти, собі вже не зайде щось таке купити, як раніше, а ше як нема де жити.. А дні, місяці і роки - то летять, і все важче стає зважитись..
Я завжди хотіла двох діток, можливо, із трішки більшою різницею у віці, і звичайно тоді, коли би вже хоча б мали власне житло (а не зйомне, як зараз), але все нам дано тут не просто так, і я безмежно вдячна Господу за своїх дівчаток! Значить так мало бути, бо мені здається, я б теж затягнула з другою :grin: До того ж дітки, в яких є братики чи сестрички виростають не такими скупими та егоїстичними, вони більш чуйні та добріші! Не уявляю себе зараз без сестри (різниця рік і 8 міс.) - це така підтримка, допомога, і просто найкращий друг! Мамі також було з нами нелегко, всяке бувало, але ні разу не чула від неї "мати би одну" чи щось подібне. Моя думка зараз така: не варто робити надто велику різницю у віці - краще вже вибавити двох, при цьому старатися приділяти старшому на початках трохи більше уваги, щоб не виникало забагато ревнощів, а потім вже спокійно драпатись кар'єрною драбиною, ніж постійно гризтися думкою чи треба нам взагалі друга дитина, і як треба, то коли?
Задумайтесь над тим, що всі ми не вічні, і коли вас не стане на цьому світі, то ваша дитинка вже не буде сама, вже буде рідне плече! ;-)

[pan_kotskyy]

Liza, Але ж в нас, жінок, як на мене, ніколи не було і не буде ідеального часу для того, щоб вагітніти

ах, оце точно :roses:

[Liza]

Касівочка, від вчора не йдуть мені з голови твої слова. я вже й чоловікові своєму переказала їх тезами. ти мене дуже підбадьорила, ато депресняк дістав.
:roses:

[мешканка]

Касівочка Підписуюсь під кожним словом.
Ліза, головне підготувати себе морально що буде важко, інколи, дуже важко...і коли себе готуєш до того, що буде дуже-дуже важко і від цього ніде не дітись, а виходь все значно легше, ніж думалось....

[Liza]

мешканка, чьо-та я боюся, що може вже і переборщую деколи з підготовкою до важкості...
але ти права, думаю.

[олеся]

головне підготувати себе морально що буде важко, інколи, дуже важко...і коли себе готуєш до того, що буде дуже-дуже важко і від цього ніде не дітись, а виходь все значно легше, ніж думалось....

Так було і в мене... Мій старший дуже капризний і плаксивий був я його з рук не спускала, ще вчилася, операцію мені робили коли малому було 1.5міс, потім суміші, годування по годинах важко було одним словом. Але я хотіла не велику різницю між дітками і зараз не шкодую про це... Різниця 1р10міс.
Менший був дуже спокійний, їв і спав. Пізніше коли трохи підріс теж не особливо капризував. Зараз разом бавляться ну іноді сперечаються за іграшки, але то будь які діти сперечаються (чи майже будь які).
Щодо любові то готова сказати що коли народила другого то навіть більше стала любити їх обидвох ніж коли мала одного. Так що в мому випадку любов примножилася!!!!

[Dashko]

Я з Мешканкою майже згідна, але ще Наталінда в іншій темі навела мене на думку, що налаштовуватися, що буде важко - це нормально. Але дуже важливо не ототожнювати "важко" і "пагано". Це ж саме пробую на лекціях доносити до вагітних і про першу дитину.

[taranjka]

коли Дарця була маленька, то в нас інколи бували моменти "ступорру" - не знали як її розважити, що ще поазати, щоб не капризувала. а з Амалькою це питання частково знялося - вона має можливість спостерігати за шилом яке ганяє по хаті, кричить, співає, стрибає..... вічний двигун

[nadusha]

В мене два синочка: старшому 6 років, молодшому 1 рік і 5 місяців. Коли народився старший в родзалі в мене була ейфорія, стан безмежного щастя... Годувала грудьми до 2 років 8 місяців, був пещений мамусин синок :). Коли йому було 4 рочки задумались про братика чи сестричку. Коли народила меншого не було відчуття безмежного щастя, було: родився, здоровенький- ну і добре; дуже скучала за старшим в роддомі, плакала... До новонародженого відчувала лише якусь жалість, боялась, що не зможу його полюбити, не зможу дати достатньо уваги обом... Але поступово все налагодилось! Полюбила я свою молодшу крихітку. Веду до того, що другі пологи - це не завжди копія перших, можуть бути інші відчуття. Будьте до цього готові! Різниця в 4,5 роки - нормальна, зараз мої хлопці вчаться гратись разом, ганяють, дуріють... А я тішуся, і не уявляю, як ми жили б без молодшого. З народженням другої лялі множаться на 2 любов, ласка, щастя, клопоти, переживання, усмішки. Воно того варте!