oksana.tesliuk » 11 березня 2011, 00:50
Мене пологовий відділ в 2-й лікарні прийняв не відразу. Справа в тому, що перейми в мене почалися о 1-й ночі з суботи на неділю. В мене все проходило дуже швидко і на 4-ту ранку між переймами вже були перерви по 4 хв. Зрозуміла, що пора в пологовий, бо інакше доведеться чоловікові самому стати акушером. Я спробувала дозвонитися до лікаря, з яким домовлялася. Справа виявилась марною, трубки вона не брала. Зволікати не стали, взяли пакунки, викликали таксі і поїхали. Стукаєм в двері - ніхто не відкриває. В чоловіка істерика - бігає довкола пологового, заглядає по вікнах, повний штиль! Я вже хотіла їхати назад додому - краще вже вдома, ніж під дверима пологового! Соромно потім було б дитині розповідати! За півгодини істеричного биття кулаками (звичайно чоловічими) в ті двері, з них висунулось ТІЛО жіночої статі! Очі запухші, зачіска СИЛЬНО зім'ята, а з "вуст" такий перегар, що до нині пам'ятаю (то був 2003 рік)!!! Каже: "Вам чого?" "Переговори" тривали відносно не довго. Те ТІЛО виявилось санітаркою. Акушерка з лікарем приймали пологи на горі. Мене таки прийняли. Я себе поводила дуже тихенько, чемно приймала всі необхідні в той час маніпуляції - одягання рваних сірих як дорога сорочки і халата (свого тоді не дозволяли одягати на пологи), клізма з холодної води (добре хоч поголитися додумалась вдома самостійно), обрізання нігтів ножицями неймовірної величини... Єдине, до чого я психологічно не готова була - це обмащування нігтів на руках і ногах йодом!!! Глибинного змісту проведення цієї маніпуляції я не можу осягнути й досі! Найбільше мою санітарочку вразило те, що в мене між переймами вже 4 хв., а я не волаю. Вона вирішила, що я брешу, і заявила: "В мене такі тут рачки повзають!" Я спокійно відповіла, що такого вона від мене не дочекається, і ми пішли на гору в передпологову палату. Там я теж довго не затрималась і в 6 год. того ж таки ранку почула перший крик свого сина. Останнє, що я пам'ятаю про ту санітарку, були її слова, коли вона мила підлогу в родзалі, де я вилежувалась тих спеціально відведених 2 години: "Ти диви яка терпляча"