Шкода та користь дитині від мат. чи соц. становища батьків

[happymami]

Як це діти і стосунки ?безпричинно мені здається у віці 4 роки такого не буває
це вже робиться свідомо,можуть бути інші причини як заздрість,але вони є обовязково
ти ж сама вище писала що проблема існує

проблєма може бути в батьках. Інколи вони занадто мало приділяють дітям уваги, от вони і намагаються отримати ту увагу в інших місцях, починаючи або з якоїсь агресії, або навпаки в якихось виявленнях талантів. Ще може бути таке, що вдома дитина лідер, керує батьками, або просто батьки їй все дозволяють, бо так балують. От потім та дитина впевнена, шо на вулиці вона теж лідер і шо всьо належить їй і всьо такоє.
Хоча всяке буває. От згадую стосунки своєї малої і дітей, з котрими гуляємо. Так, моя мала може штовхати менших дітей. Але радше тому, шо вона вдома так поводиться. В нас часті бойні між малими, в шутку, але з метою шось в когось забрати "своє". Також вона в мене по характеру лідер, от з ровесниками і може битися, якшо з'являється ще якийсь лідер на площадці.
Я навіть не знаю, як дитину вберігати від подібного. Але коли в школі якийсь пацик її вдарив троха, то я гаркнула, мол зараз татові твому все розкажу. І пояснила малій, що коли хтось її 'є чи ображає, нехай каже, шо так не можна. А якшо не помагає - хай звертається до мене. Всетаки, не думаю, що це виховає впевнення, що батьки за неї все рішають, адже перший крок в протистоянні має робити вона.
А дітиська мусять знати, що за моєю малою стоять старші люди, котрі можуть дійсно і татові розказати чи ше шось, і тоді той пацик получить. Бо пам'ятаю випадок, як хлопчик, в котрого не було батька. часто в школі получав, бо діти знали, шо за ним нікого нема. Вони і сумку йому розмальовували, і дерли одяг, і щемили по повній. Тому, поки дитина сама ще не можн морально когось присадити, то це мають робити батьки. ІМХО. Бо так в мене виходить

[Marta]

happymami повністю з тобою згідна.

[happymami]

Ви думаєте, 4-річні діти не розуміють, що когось привозять в садочок на Рендж Ровері, а хтось іде пішки? В такому віці, діти вже добре розуміють, що можуть купити їхні батьки, а чого ні.
Бачать, в кого якііграшки, хто вчому ходить.

Можливо мій молодший буде на таке звертати увагу. Але, наприклад, мала не сприймає того, шо хтось одягнений багатше чи ходить пішки. Реально. Вона навіть не зважає, шо пів класу з мобілками. Для неї зараз пріоритет - не дорогі речі, а красиві. А всякі красиві бантики чи рожеві журнальчики я їй можу купити і в 10 раз дешевше, ніж їх купують "крутіки". Вона різниці не вловлює по якості чи по цінах. Для неї головне - мати таке ж або схоже, або ще щось таке, чого не мають інші. Я просто бачу навіть в школі як є. Одна дівчинка - з доволі заможньої сім'ї. Але вона сама по собі чомусь яась замкнута. Постійно після уроків дзвонить до мами, плаче, бо та спізнюється її забрати, на перервах не ганяє. Коли всі інші діти - різного роду достатків - нормально між собою тусять і ганяють і б'ють чи голублять один одного.
Думаю, всьо лише від батьків залежить. Якшо я не зациклююся, що там якась Мар'янка їздить на Мерсі в школу, то й мала моя не зациклюється і навіть не шарить, шо то може б мене спитати, а чому ми не їздимо на мерсі. ХЗ. Кажу з досвіду, як є зі старшою. Шо буде з молодшим - не знаю ще

[Marta]

Думаю, всьо лише від батьків залежить. Якшо я не зациклююся, що там якась Мар'янка їздить на Мерсі в школу, то й мала моя не зациклюється і навіть не шарить, шо то може б мене спитати, а чому ми не їздимо на мерсі.

:clapping2:
Діти- наше відображення. І саме ми нав"язуємо їм відношення до того чи іншого. То стосується і дітей, як ніби-то заздрять, і дітей, які від цього потерпають.

[happymami]

як виростити сина самовпевненим, як навчити його не звертати увагу на матеріальні можливості інших дітей.

не знаю, чи то дуже то, але я помічаю різницю між впевненістю в собі своїх дітей, бо в різній мірі їх хвалила і казала шо люблю. Малу в дитинстві не балувала тими телячими ніжностями. Вважала то лишнім. Не хвалила, хіба коротко, не надто голубила. І вона зараз не є надто в собі впевненою. Вдома - герою. Поза межами - інколи герой, а інколи чось як мишка якась. Аж її не впізнаю. Зато малого хвалю може й надміру вже за кожен здобуток, по тищу раз в день кажу, шо люблю. І дитина зовсім інша росте. Не знаю, чи саме це, чи різниця в характері ще й на стільки суттєва. Але...
Тому, думаю, просто показуй йому ж самому його таланти. Крім того, в розмовах з коліжанками часто кажи - шо а мій синусик вже такето вміє, а він такий помічник, а він моя опора, тощо. Бо дітиська всьо січуть капєц. Хоть вроді і грається собі збоку а добре чує, шо ти про них розказуєш і мотають на вус. Тому треба дитині показати, шо людина цінна не багатою обгорткою, яку не всі батьки можуть придбати. А внутрішнім світом, талантами та вмінням бути хорошою людиною.
Я своїх малих дуже хвалю, коли вони виходять з якихось конфліктних ситуацій толерантно, по людськи, і по доброму. І бачу, шо в моїй сім'ї то діє. Бо Софія навіть в школі може не битися з кимось, а вести переговори, шоб загладити конфлікти. Правда, коли в неї зіпсутий настрій, то їй по барабану і вона таки оре чи лупиться у відповідь, то понятно. Але знає, шо все можна вирішити мирно. Так само й малого вчу навтіь при конфліктах в пісочниці, шоб був впевнений в своїй правоті
Ну не знаю, якби в нас по сусідству жили діти, в яких є все, а моя мала вічно нила, шоб я їй теж шось таке купила, то може би вона відчувала себе ущєрбною. ХЗ. Но я рада, що в нас і в садку і в школі попалися діти, котрі є дуже ріні по достатках і відповідно, різкої різниці наразі ще самі собі не роблять

[Перлинка]

Діти- наше відображення. І саме ми нав"язуємо їм відношення до того чи іншого. То стосується і дітей, як ніби-то заздрять, і дітей, які від цього потерпають.

я не згідна у мене з мамою завжди був абсолютно інший світогляд

[happymami]

Діти- наше відображення. І саме ми нав"язуємо їм відношення до того чи іншого. То стосується і дітей, як ніби-то заздрять, і дітей, які від цього потерпають.

я не згідна у мене з мамою завжди був абсолютно інший світогляд

шо, і в 4-ри роки? Не забувай, ми зараз говоримо про дітей 3-6 років. Ясне діло, що в 16 вони не будуть нашим відображенням, як би ми цього не хотіли. А зараз, мені здається, в малому віці - вони всі є нашою копією. Вони ж копіюють наші жести, говорять нашими словами, чи словами вихователів/вчителів/аторитетів. Зараз покишо ми формуємо їхню модель поведінки. А вже згодом вони ростуть, розвиваються і зазвичай обирають свою дорогу - чи бути як ми, чи протилежно іншими. Я думаю, шо в 4 роки ти не могла мати інший світогляд. Ну тобто - ти ж всеодно робила як мама. Хібаби з вами жили ще якісь жінки в квартирі і ти копіювала ще й їх.
Ну, це не зовсім мій досвід. То так книжки пишуть :oops: :grin:

[Перлинка]

і дитина моя також інша,якби вона була моїм відображенням,то я б в цих питаннях за неї не прерживала,може б переживала в інших,але не в цих,тут вона б собі 100% дала раду

хоча я також не завжди і не у всіх колективах була лідером ,але таких проблем на собі не відчувала,не помню шоб мене хтось ображав і я не могла за себе постояти
вона значно ніжніша,тендітніша та мягча мене

її відношення до мат.статків інших мені поки не відоме ,сусідка приходить бавитись,вона її дуже любить
та старша на 2 роки ,але сама пасує перед моєю(на нашій території,в себе дома веде себе по іншому),тому напевно то вже проблема тієї дитини

[Перлинка]

Діти- наше відображення. І саме ми нав"язуємо їм відношення до того чи іншого. То стосується і дітей, як ніби-то заздрять, і дітей, які від цього потерпають.

я не згідна у мене з мамою завжди був абсолютно інший світогляд

шо, і в 4-ри роки? Не забувай, ми зараз говоримо про дітей 3-6 років. Ясне діло, що в 16 вони не будуть нашим відображенням, як би ми цього не хотіли. А зараз, мені здається, в малому віці - вони всі є нашою копією. Вони ж копіюють наші жести, говорять нашими словами, чи словами вихователів/вчителів/аторитетів. Зараз покишо ми формуємо їхню модель поведінки. А вже згодом вони ростуть, розвиваються і зазвичай обирають свою дорогу - чи бути як ми, чи протилежно іншими. Я думаю, шо в 4 роки ти не могла мати інший світогляд. Ну тобто - ти ж всеодно робила як мама. Хібаби з вами жили ще якісь жінки в квартирі і ти копіювала ще й їх.
Ну, це не зовсім мій досвід. То так книжки пишуть :oops: :grin:

у нас з нею кардинально інший характер ,гадаю це вроджене ,а не набуте

так само у мене всі діти між собою різні,хто ж тоді з них є моїм відображенням всі одночасно?тоді я вихожу якась трояка

[happymami]

і дитина моя також інша,якби вона була моїм відображенням,то я б в цих питаннях за неї не прерживала

ну але ти врахуй, шо це тидля формчанок можеш бути бабка-йожка. ше там для якихось людей, але для дитини ти - ніжна і любляча мама. тим паче - ти такою може й не народилася, твої деякі якості могли б виробитися і з віком через певні оставини життя. Вони набуті можуть бути. Так і в дитини. Тому тут тоже треба ше розглядати таку штуку, як спадковість. Тим паче - мала могла вдатися в тата, який може у вас був більш м'якшим.
Звичайно. Я ж не кажу, шо всі дівчатка мають бути копія мами, а хлопчики - тати. То лише копія поведінки в дітей може відповідати відносинам тато-син, мама-доця. Вони лише вчаться. А всьо решта - то вже виховання, середовище, та ситуації.