Життя з батьками і окремо - що краще?

[Natalinda]

Знаю лиш одне, в мене дуже хороші мама і свекруха, але жити ні з тою ,ні з іншою під одним дахом я б незмогла)))

КлубНіка, а якби прийшлося? Ну якби не було змоги винаймати, чи придбати всоє житло? Розлучилися б? Чи навіть не виходила ба заміж?

[Shalimar]

думаю якщо з мамою жилося нормально до одруження, то і після має бути не зле,

до одруження - все члены семьи уже привыкли жить друг с другом
а тут появляется новый человек - муж
со своим характером, представлениями и т.д.
и начинается.... кто что сделал или не сделал (в том же быту), кто что сказал, кто к кому так относится....

Я вылетела из родительского гнезда, едва мне исполнилось 17. И считаю это правильным. И как-то никто из моих близких знакомых не жил "с мамкой" после окончания школы. Не то что до замужества!! или тем более - после

[КлубНіка]

Natalinda незнаю, але навіть мої батьки не хотіли щоб ми з ними жили. І не тому, що ми чи вони такі погані))) Просто вони знають що таке жити з батьками, і їхня сімя одного разу розпалась якраз по цій причині. Дякувати Богу їм хватило мудрості помиритись, хоч і через більш як 5-ть років. Тому моя мама ще перед весіллям нашим казала, що краще сама буде винаймати нам квартиру, ніж ми всі вкупі за деякий час пересваримось.

[Natalinda]

КлубНіка по доброму заздрю можливостям твоїх батьків. Ну і вашим теж)
Дай Боже щоб так було в людей по максимуму!!!

[КлубНіка]

Natalinda та не такі вже і сильні можливості))) квартиру ми собі не купували, це квартира моєї бабці. Коли ми поженились, моя бабця вже сильно хворіла(нажаль вона вже померла), мама її забрала до себе, а свою квартиру бабуся подарила нам в якості весільного подарунку.

[Nymydora]

КлубНіка - то у вас житловий варіант навіть дуже і дуже. А в нас був вибір - або винаймати, або жити з моїми батьками в приватному будинку.
Ми живем з батьками, побут - практично автономний. 70% я задоволена. 30% - ні. СИтуації бувають ну дуже, дуже різні. Інколи мама під боком рятує, інколи з розуму схожу. Не знаю, однак, чи я зараз би хотіла жити окремо. Задаю собі це питання і не маю однозначно відповіді

[mari]

Думаю що все життя сім"я не може не мати грошей на винайману квартиру, хай перші 5 років не має, але ж далі все таки може відкласти 1500 гр на квартиру зекономивши на чомусь іншому.

Якщо ж дійсно ні, і таке є, розумію, то тоді головне налагодити чіткі правила спілкування і вмішування батьків і дійсно усвідомити що у вас ОКРЕМА сім"я. Це вимагає жорсткості але є дуже потрібним.

Якщо ж ви живете разом але на різних поверхах, різні кухні, витрати, ремонти,туалети- то все можна налагодити але знов ж чітко і відважно.

Найчастіше консультую сім"ї які живуть з батьками:(

[taranjka]

в мене думка незмінна. однозначно окремо. ще жодного разу не пожаліла і не хотіла, щоб хтось був під боком. якщо дуже тре, то можна в гості запросити. а жити точно б не змогла - з жодними. я ще в останні шкільні роки свариася з своїми батьками, а зараз стосунки кращі ніж коли не будь. але в мене характер ще той
а мужу я перед одруженням сказала - тільки окремо жити, інакше заміж не вийду і мені набагато легше відмовитися від чогось матеріального, ніж мучитись різними поступками і т.д.

а тим хто з батьками живе, я б радила зацінити окреме життя, хоча б на пару місяців

[Alisa]

Я собі думаю так.
Що краще все ж таки окремо у власному житлі.
А якщо так не склалось, то всі решта варіантів дуже спірні й залежать від різних обставин й нюансів.

Як на мене, сім*я живе в батьків чоловіка ( свекруха+свекор) - то повна катастрофа. В розмови про золотих свекрух я не вірю. Жінки дуже емоційні, щоб жити в злагоді.
Якщо лише зі свекром - то можливий варіант. Як на мене, кращий за наймане житло. Одна господиня на кухні.
З двома батьками дружини - дуже спірний варіант. Допомога мами це добре, але чи може чоловік в такій ситуаціїї почувати себе господарем в домі.
Скільки чую про зятів, що прийшли в прийми, то першим ділом вони чомусь будують гараж. Це мабуть тому, що їм психологічно чоловіку потрібний власний куток.
А ось жити лише з одною мамою дружини мабуть непогано ( хоча теж залежить від характеру мами).
Винаймати житло теж лише тимчасовий варіант. Для молодої пари класно, а для сім*ї з дітьми потрібна стабільність.

[Natalinda]

Думаю що все життя сім"я не може не мати грошей на винайману квартиру, хай перші 5 років не має, але ж далі все таки може відкласти 1500 гр на квартиру зекономивши на чомусь іншому.

Відчуваю себе реально "ущербною" (навіть і слова не підберу). Марі, 1500 грн. то на скільки днів відкладати? Я з математикою дружу не сильно, але навіть при можливості відкладати щомісяця по 1500 грн. думаю на квартиру не скоро набереться. Хіба може то в доларах в місяць?
Ми два роки жили на зйомній квартирі, відкладали при цьому. Перспектива власного житла при ретельних і сторазових перерахунках наближена до нуля. Дольова участь? Я не настільки впевнена у завтрашньому дні щоб піти на такий ризик. Сьогодні всі здорові і заробляють, завтра - втрата фізичної працездатності і всі, особливо Дитина, - на вулиці. Цей варіант точно не для мене.
Хоча тут ще треба уточнити про яке житло йде мова. Для мене однокімнатна квартира і життя з батьками в приватному будинку навіть неможе порівнюватися чи стояти перед вибором.

Мої батьки жили з батьками чоловіка. Допоки ті не вмерли. Тобто окремо так і не жили. Таких прикладів знаю набагато більше, ніж тих хто живуть окремо. Нажаль(((( Це про щось говорить?

Я не сперечаюся що краще щоб молоді люди жили самі на своїй території, але оця карегоричність і шукання всіх проблем саме в батьках мені не імпонує. Оце пригадала що у когось на форумі є підпис "Любиш мене - люби і мою парасольку" - нерозумала про що це, а зараз думаю паралель при бажанні провести можна....Але повторюся що я в жодному разі не агітую жити з батьками. Моя голуба мрія нас власний приватний двоповерховий будиночок і батьки через дорогу, чи там через 2 хати)))

а тим хто з батьками живе, я б радила зацінити окреме життя, хоча б на пару місяців

Ми жили 2 роки. Звісно що це 2 різні життя. Але те що є зарах не настільки гірше за попереднє. Хочу думаю що якби квартира була б не зйомною а власною, то я говорила б по іншому.

Загалом підтримую думку Аліси.
Адекватність спільного проживання залежить від адекватносіт та притомності спільно проживаючих.