Ваші поради, як успішно стояти за кермом сімейного ковчегу

[Naya]

Як успішно стояти за кермом сімейного ковчегу

Австралийское "Руководство по Домоводству", изданное в 60-х годах. По нему учили девочек в хай скул:

* Вы должны помнить, что к приходу мужа со службы нужно готовиться ежедневно.

* Подготовьте детей, умойте их, причешите и переоденьте в чистую, нарядную одежду. Они должны построиться и приветствовать отца, когда он войдет в двери.

* Для такого случая сами наденьте чистый передник и постарайтесь себя украсить - например, повяжите в волосы бант.

* В разговоры с мужем не вступайте, помните, как сильно он устал, и на что ему приходится идти каждодневно на службе, ради вас - молча накормите его, и лишь после того как он прочитает газету вы можете попытаться с ним заговорить".



.................

Ото цікаво, хто ті правила писав - чоловік чи жінка???
Бо читаю, і як анекдот читається....

Щодо суперечки про поради.
То тре мати золоту середину. Коли змовчати і забути, а коли все розказати, що не влаштовує.
Бо часом з дрібниці можна таку сварку закатати, а воно того геть не варто.
Ну всі ми не без гріха, то як багато чогось не подобається - то шо капати щопівгодини? Краще плюнути й сприймати як є.
От коли вже серйозно щось ніяк не сприймається - то говорити та відстоювати, пояснювати так, щоб зрозумів.
Ну от говорю я своєму все те, що писала в темі мене дратує. І толку....Чоловіки то ж з іншої планети.
З другої сторони, за все наше життя в нас криків не було ніколи. А сварки були. Сваримося ми так: мені щось не так настільки, що змиритися я не можу. Я починаю дутися. Чоловік починає витягувати з мене чого то я дуюся. Я починаю розказувати чого і плакати. Ну так мені получається. Але то не важливо. Важливо те, що мене нарешті вислухають і сприймуть серйозно. Бо без мого плачу то все в жарти обертається і не сприймається серйозно. А тут і вислухає, і пожаліє, і поцілує, і розсмішить, і сварки вже нема. І я така рада, що дутися вже не треба :D Хоча буває так дуже рідко в нас. Вже притерлися і не робимо того, що може якось образити іншого.
То певно до кожного чоловіка тре ключик знайти.
То я ше підсумую з нашого досвіду:
- ніколи не опускатися до крику та образ.
- коли треба -змовчати, коли треба - все обговорити
- поважати себе так само, як і чоловіка
- любити себе так само, як і чоловіка
- не контролювати чоловіка(але зробити так, щоб він сам хотів все розказувти та всім ділитися)
як ше шо згадаю, то допишу.

[мешканка]

Ще, що немало важливо, спілкуватись, сприяти спілкуванню, заохочувати до спілкування. Дуже багато проблем і непорозумінь виникають через брак спілкування. :emphaty:
І порада за книгою Гері Чемпен "5 мов любові у подружжі" : Старатись говорити до коханого саме тою мовою любові, яка є для нього зрозуміла.

[mira]

Марі, написала закрити рот, і ця порада точно для мене, бо я в сварках завжди так кричу, часто якби просто послухала чого хоче інша людина- напевно б багато змогла утримати!

[Любов]

Якщо хто хоче почитати книгу Гері Чемпена "5 мов любові", то пишіть в ПП, або можу скинути через асю 481157603.

[mari]

Любов аж до болю!!!Замало сказати люблю. Бути полум"ям любові. Навчитись розпалювати цю любов у інших! Відкрити своє серце!!!Жити насправді тим, що говориш.

[mari]

для роздумів

"зачепила" мене одна історія. Про те, як сімейна пара прийшла на терапію. І жінка говорить: "Я бажаю, щоб поруч зі мною був сильний чоловік".
І терапевт відповідає: "Значить ви повинні бути слабкою перед ним. Встаньте зараз на коліна. І попросіть вашого чоловіка, щоб він став сильним чоловіком ".

Жінка, звичайно ж, відмовилася.

І тоді психолог задає питання: "Як же тоді його зробити сильним чоловіком. Якщо ви не здатні бути слабкою поряд із ним? "

І ось тут починається найцікавіше.

Задайте собі питання прямо зараз. Чи здатні ви стати на коліна перед своїм чоловіком. І попросити його бути сильним, успішним, мужнім?

Можливо, зараз ви думаєте: "Ніколи" або "Тільки не перед цим чоловіком".

І тоді ми приходимо з вами до емоції, яка керує нами. І змушує бачити ситуацію певним чином. Наприклад, можна відчувати себе приниженою. Можна відчувати себе нікчемою. Або кимось, хто не має взагалі ніякої цінності.

Тобто виходить проста дія викликає шквал негативних емоцій. І відроджує минулі спогади. Дитячі, підліткові та юнацькі.

Давайте подивимося на ситуацію з цього боку.

Що відбувається, коли ми стаємо на коліна?

Ми дійсно начебто зменшуємось. . Інша людина стає для нас не просто вищою. Вона стає в якомусь сенсі Божественною.

Як діти дивляться на своїх батьків? Вони дивляться на них знизу вгору. І вони вірять в те, що батьки найкращі. Вони всі вміють. Вони всі можуть. Вони володіють безмежною силою і владою.

І з кожним роком, як дитина росте, вона стає ближче до батьків. Вона починає дивитися на світ з їх висоти, доростає до них. Саме тому відбуваються якісь божевільні вчинки в юності. Які в дорослому віці люди вже не повторюють. Тому що дитина бачить, що доросла до цього потенціалу. І значить вона може.
Ну і що ж далі?

А далі гіркий досвід. Який начебто говорить: "Розмріялася. Ти ніколи не будеш божественною".

І ми починаємо помічати недоліки своїх батьків. Щоб знецінити їх у власних очах. І у себе всередині. Щоб можна було побудувати інший світ. Свій власний.

І це, знаєте, зовсім не погано. Це навіть сильно добре.

От і ставить жінка себе вище чоловіки. Щоб самоствердитися. Щоб (ну давайте начистоту) "каструвати" чоловіка.

І вічне питання - що ж робити?

Не подумайте, що я пропоную вам по-справжньому стати на коліна перед чоловіком. аналітичні психологи все розглядають з точки зору символіки внутрішнього світу.

Тому досить просто уявити собі - що ви стаєте на коліна перед чоловіком. І давайте подивимося на цю ситуацію не з позиції приниженою маленької дівчинки. Подивіться - яким тоді стає чоловік?

Він стає великим, високим. Він стає значущим для вас. Бо пам'ять дитинства і віра в божественність батьків сидить у нас всередині. І найголовніше ...

... Чоловік ставати потенційним ...

Просто уявіть.

Навіть є такий вислів "дивитися знизу вгору". Ми так дивимося, коли людина для нас є великим авторитетом.

Може бути, прямо зараз у вашому житті і немає такого чоловіка, перед яким захотілося б стати на коліна. Тому я вам пропоную наступне. Коли ви вибираєте собі чоловіка, задайтеся питанням: "Чи змогла б я встати перед ним на коліна? В реальності ". І побачте цей потенціал. Адже за законом очікування - люди стають такими, якими ми очікуємо їх бачити.

У цієї монети є і інша сторона.

Коли жінка постійно стоїть на колінах перед чоловіком. Образно кажучи. Вона завжди дивиться на нього знизу вгору. При цьому знаючи про його недоліки. І не помічаючи їх. Як маленька дівчинка вона вірить в непогрішність свого ідеалу.

У цьому випадку їй необхідно зробити прямо протилежне. ВСТАТИ з колін. Щоб побачити, що вона прекрасна. Що вона гідна. Гідна кращого чоловіка і кращого життя. І щоб побачити власний потенціал. Потенціал змінити своє життя в сторону власного щастя.

Отже, в який же ви позиції поруч з чоловіком? Ви весь час ставите його на коліна перед собою. Або самі стоїте перед ним на колінах. Може бути, ситуація все ж інша. Ви здатні встати на коліна, коли це необхідно. І здатні попросити його опуститися на коліна перед вами. Це і є гармонійні щасливі відносини. З величезним потенціалом щастя і задоволення від життя.

зі слів Світлани Морозової

_________________

[Marichka]

1.Спільний стіл:разом їсти,спілкуючись

2.Спільне ложе

3.Спільна молитва

То коротко,бо мушу закінчувати

[Перлинка]

2.Спільне ложе

да це корисна порада,не кожен міг би здогадатись

[Перлинка]

"После совершения интимного акта с женой, вы должны позволить ей пойти в ванную, но следовать за ней не нужно, дайте ей побыть одной. Возможно, она захочет поплакать".

не знаю чи сміятись чи плакати ,але ж ше якихось 50 років тому це було нормально

памятаю ,вроді в якомусь старому радянському фільмі бачила ,як дружина наливаючи чоловікові молоко -капнула на чобіт ,і він заставляв її злизати

така деспотична авторитарність чоловіка ,то звісно перебор ,але й від сучасної емансипації я б сказала теж шкоди більше ніж користі

насправді вже якесь замкнуте коло виходить,думаю багато жінок готові і мріють бути слабкими та стати на коліна,як пише ,марі,але чоловіки не готові бути сильними,я таких випадків бачила безліч.Та навіть у тім що на заробітках по закордонах чомусь переважно жінки,а чоловіки сидять дома у кращому випадку на ті гроші дітей ростять,якщо не пють

[Lesya]

2.Спільне ложе

да це корисна порада,не кожен міг би здогадатись

ти не зрозуміла. Нам бабуся на весіллі сказала, щоб завжди спати в доному ліжку. Можна посваритися, а спати ж хочеться і лягаєш в ліжко, відчуваєш тепло чоловіка і забуваєш причину непорозуміння. А коли хтось піде спати в іншу кімнату, то можна помиритися за кілька днів.

Кажу з досвіду. Перевіряла. Надулася за дурницю, пішла спати гонорово в іншу кімнату, зранку вже не знала за що, але точно знала, що треба ще сердитися. А він вже не знав звідки до мене підійти. Не поцілував як йшов на роботу. Ввечері гралися в мовчанку. Все налагодилось за 2 дні. А якби прокинулися в одному ліжку, то все було б добре.