Але оте все оформляння- пройшло нормально, гарно зі мною говорили, в родзалі було все - і ліжко, і мячик і стілець і навіть магнітофона принесли. Але то був фальш старт і за 2 год схватки зупинилися і пішла я спати в палату патології бо як мені сказали "на 39 тижні звідси вже нікого просто так не випускають - або з ляльою, або лежиш пока не вродиш" 
Потім були обстеження і виявилося багато негативних нюансів. Хочу зазначити що майже всю вагітність пролежала на збереженні. Отже я не задоволена роботою більшості лікарів ПБ№2. Пишу чому - ні разу за вагітність мені не поміряли таз (в них виявляється глаз-алмаз і вони попри пузо і то що я сама не худенька бачили широкий таз), не зважали на діагнози кардіолога і рішення про те що не варто вести природні пологи, на 38 тижні мені капали глюкозу (при тому що вага дитини за УЗД вже була 4кг), не писали достовірну інформацію в історію вагітності і в обмінну карту, не зважаючи на результати УЗД і обстеження лікарки в якої я стояла на обліку за якими вага дитини була 4кг, вони постійно писали мені 2500 і всюди писали про природнє родорозрішення. Почувала я себе препогано, просила про КР (не буду розписувати повністю чому - в мене на це було дуже багато причин). На що отримала просто гори негативу і хамства особливо від Білецької (хоча я в неї родити навіть не збиралася, але вона там виявляється велике ЦБ певно ще більше ніж завідуюча). Позитив - прекрасне відношення медсестричок, ремонти, душ, туалет - все в межах прийнятних. Я на 40 тижні втікла з 2 ПБ і таки народжувала на Замковій. Напишу коротко-мої "природні" пологи закінчилися екстренним КР , сильною кровотечею, і як результат 6 днями перебування в критичному стані в реанімації. Цим я завдячую замовчуванню реального стану речей (стану здоровя) лікарями які вели мою вагітність в ЖК і ПБ №2. З того світу витягала мене Якимчук - все життя буду їй вдячна за здорову доцю і себе живу, також Костик Н.К. і всьому персоналу реанімаційного відділення. Перші 3 доби вони від мене не відходили, потім помогли і на ноги встати і дитину мені часто приносили. В загальному - ставлення і в реанімації і вдородовій палаті і в післяродовій палаті спільного перебування було прекрасне. І лікарі і медсестри ставилися чудово. Грошей ніхто не вимагав і навіть брати не хотіли (може боялися правда після того що зі мною було). Негатив - ремонти "під війну", тішили лиш зручні ліжка, туалет кошмарний, і не сподобалися деякі медсестри дит віділення на 2 поверсі - дуже возмущалися чого мають мені в реанімацію дитину носити, потім возмущалися чого дитина так довго в них лежить (а лежали ми разом 13 днів -6 я в реанімації а потім всі разом в палаті спільного перебування вже з чоловіком ще 7 днів) і не хотіли дитину на ніч до себе брати, а в мене температура була під 40 після переливань крові і я просто не могла її ні годувати ні нею займатися. А чоловік лиш коло мене встигав бігати. Неонатолог нам сподобалася. І ще я дуже не задоволена "зрівнялівським " підходом до всіх. В плані ГВ. Мене заставляли годувати дитину груддю в той час коли капали антибіотики, окситоцини і ще багато інших ліків. Як результат ми виписувалися зі страшними коліками, запорами, розладами травлення в дитини. Майже до 2х років мала страждала на безпричинні поноси, критично не набирає вагу. Я думаю в таких випадках доцільно радити мамі цідитися поки не припинять капати ліки, а не заставляти давати грудь бо в них плани по ГВ
, всю вагітність я пролітала, і на роботі і вдома. Про пологи домовлялась заздалегідь по відгуках коліжанок, домовилась з Білецькою Людмилою Романівною, вона людина своєрідна, я якийсь час після зустрічі з нею сумнівалась чи правильно я роблю, але подружки заспокоїли...Пологи в мене почались на 3 дні швидше страшною кровотечею, я не знала, що робити, в школі материнства про таке не казали, відразу подзвонила до лікарки (до речі, вона брала слухавку, а якщо не брала то пояснювала чому), вона мені сказала їхати в лікарню (народжувала я в 2-ій лікарні), ми приїхали, лікарка вже попередила всіх про моє прибуття, то мене вже чекали (я наперед нікому нічого не платила). Мене з чоловіком відвели в родову (які на БАМі родові нема слів, в мене на стінах були левенятка, фітбол, всі необхідні медикаменти, тож чоловік не бігав по аптеках поки я народжувала), оглянула чергова лікарка і доповіла Білецькій, вона мені передзвонила сказала що я маю робити, а вона вже виїжджає. Пологи в мене були складні, хоч я і готувалась, в мене все йшло по сценарію пологів моєї мами (мене мама народжувала 3 доби з допомогою щипців), тож завдяки лікарці, мій синочок народився за 9 год після прибуття до лікарні, здоровий 
і я більш-менш нормальна виписалась з роддому. Лікарка в палаті навідувала кожного дня, сказала що їсти, що пити, як сціджуватись і малого прикладати до грудей, порадила масажистку на груди, словом я їй дуже-дуже вдячна. А щодо пологового хочу сказати, що не правда, що всі заглядають в кишеню і не добросовісно виконують свою роботу, або мені дуже пощастило. Я лежала в палаті ще з одною дівчиною, дітки були з нами, лікарі і медсестри приходили щогодини так точно, педіатр кілька разів розказувала як ми вдома маєм доглядати за дитиною, якщо мале плакало відразу прибігала медсестра, питала чого він плаче (мій був дуже голодний, народився 3700 гр., тож йому молозива не вистачало)безкоштовно догодували сумішшю, але дякувати Богу на 3 добу появилось молоко і потреби в суміші досі не маємо. Словом ставлення дуже хороше, за вагітність і пологи я не можу щось погане сказати про жодного з лікарів чи медсестер з якими мала справу. Єдине що вразило, це те, що на БАМі з одного боку коридору породілі, з іншого вагітні. Мені пузатиків було дуже шкода, як вони дивились переляканими очима як породіля ледво пересуває ногами по коридору, адже пологи не у всіх були легкі....вони бідаки так на нас дивились....шкода їх було 
