


Сусідка ж наша, на місяць молодша - навпаки плаче за бабусею, хоче додому, важче адаптація проходить, бо вона одна дитина в сім'ї, її без перебільшень розбалуали до неможливості, не хоче ні з ким ділитись, гратись, має бути так, як вона сказала, ще й кричить на домашніх, а вони навіть не заперечують, і не дай Бог не виконати черговий каприз "принцеси", ше й тішаться, шо вона керує


Єдине, за що я переживаю - от зараз все добре, моя хоче йти в садок, прагне спілкуання з тими дітками, для неї там все нове, не таке, як вдома.. А якщо і то з часом набридне? Розкусить, що до чого, і набридне кожного ранку вставати, набриднуть одні і ті ж іграшки, заняття? За це переживаю..