Vikibee » 11 вересня 2013, 12:57
І у мене залишилися не найкращі відгуки про клуб "Монтессорі" біля "Обнови". Я з подругою завели туди діток півроку тому. (Моїй малій було 1,8, її малому - 1,2). Не встигли ми освоїтися у кімнаті для занять, як нас обізвали "мамами - квочками". По їх словах, мама має сидіти в куточку (цитую), а дитина сама освоюватися у колективі. Згідна. Але, коли моя дитина мене щось запитує, для неї все нове,вона потребує пояснень, що то і як, то, виходить, що мама має ігнорувати свою ж дитину, бо так все життя бігатиме за нею. Не може дитина злізти з качельки, не дай Бог мама допоможе, то ж дитина до кінця своїх днів не візьме відповідальності на себе. Ще мене просто вивела із себе ситуація, коли розпочали заняття із картками Домана, педагог дуже швидко ті картки міняла, і одного разу сама допустилася помилки: показала один малюнок, а озвучила зовсім інше. Один із хлопчиків, це помітив і виправив педагога, але вона, бачте, за своєю скорістю навіть того не почула, підтакнула і собі далі веде заняття. Я в шоці. Пішли з малою у сусідню кімнату: там кожен займався тим, що його цікавить, а викладач підходила почергово до кожного і з ним по - черзі займалася. Була свідком того, як вчитель пару раз показувала хлопчику геом. фігуру - овоїд, а він тільки на це сміявся, навіть не пробував повторити, а потім ні з того, ні з сього бігав і копався, думала, що ще того педагога зараз там копати почне. Ніяких зауважень стосовно такої поведінки не було. Хаос. Коли ми з подругою вже йшли додому, то вище згадана психолог, як почула, що ми ще годуємо грудьми, то зробила очі як 5 копійок. Особисто для мене сказала, що як я не переріжу духовної пуповини, якою я обмотала свою дитину, і не закінчу годування, до них можу не водити, бо з того не буде толку і ще купу всього. А для подругиного малого, якого окрім циці нічого там, на жаль, не цікавило, 10 раз наголосила, що 1,2 то вже давно пора відлучати і т.п. Всі наші аргументи просто пішли в ігнор, людина бачить лише свою єдино-правильну точку зору. Коротше, наша дискусія завершилася купую негативу та небажанням повертатися туди ще раз.
Моя молитва лине в Небеса! Стою я перед Богом на колінах: "Дай, Отче, миру, спокою в серця... Тебе благає щиро Україна..."