Моя ще занадто мала , щоб думати про школу, однак скажу по свому власному досвіду.
Я груднева. Пішла в школу з 6 років і в грудні виповнилось 7. Мені було нудно. Всі діти мого року, мої друзі з двору вчились на рік старше, тож я нудилась у свому класі. І чим старше ставала, тим більше була різниця. А коли я поїхала в Артек і там розподілення йшло по класах, а не по року народження, то мене це взагалі добило!!! 24 дні я ревіла і просила перевести мене до старшого отряду, де були всі мої друзі. В свою палату я приходила лиш ночувати, весь час проводила в старшому отряді.Грубо кажучі я була підлітком, а всі з мого отряду ще дітьми! У старших класах різниця не була настільки відчутною і в інституті також. Однак я дуже жалкувала, що мама не віддала мене на рік раніше в школу. Зараз, прогортуючи сторінки життя назад, розумію, що це додало мому характеру якоїсь жорсткості та рішучості, адже розвиватись як дівчинка я почала скоріше на рік від своїх однокласників і смішинок, і дурних зауважень і приколів наслухалась вдосталь. Коли в 6 класі (майже 12 років) після літніх канікул я прийшла у бюстику в школу, а всі однокласниці під білими блюзками мали майки, скільки реготу було на 1 дзвонику, я у сльозах втікла із нього! Пізніше, я навчилась давати всім на горіхи, потерпали від мене і хлопці, і дівчата, за свої образливі слова. Зараз, на зустрічах ми згадуємо це зі сміхом. І я ні на хвилину не замислююсь, що це негативно вплинуло на мою самооцінку. Однак це я. А діти різні!
Тому, я за те, щоб діти йшли в садок, до школи, інституту зі своїм роком, а не на рік пізніше.