Сьогодні дуже популярні екстрим, тренінги та інші практики і тури по розширенню свідомості і самопізнання.
Транспрсональні, ребефінг, психоделічні рослини, езотеричні маршрути, голодування та медитації в карпатах, Тібеті, Перу, Мексиці, Непалі, Сибірі.
От нещодавно читала що вже у нас є така організація що робить похорони, сам собі риєш яму, там лягаєш, тебе накривають і закопують зверху землею. Ізоляція, тишина,темнота. Єдине- трубочка як у ниряльщиків назовні на світ, щоб дихати. Лежиш скільки можеш: 1-3-5 год. Кажуть очевидці з газети, що помагає при депресії. А сміялась я ще з того, що журналіст питає у організаторів:
-а психітра ви перед тим проходите? (мало як люди можуть відреагувати: кажуть - ТАК)
- а поминки там справляєте поки людина лежить (кажуть ні, бо запах їди може мішати розслабитись).
Читала давно про такий екстремальний спосіб роботи над собою в Америці, але там є поселення де люди носять старечий одяг, відрощують волосся, менше їдять і тоді ніби як помирають, а через нічнароджуються наново.
Як на мене, це спосіб знайти себе людям які не ходять сповідатись. Але такий страшний!!!Головне- не загратись! А от ті, хто видумали: розумахи! Треба було так додуматись!
Звісно що це заперчує християнський підхід багато в чому. То чи вартує цього Бажання заспокоїтись і відчути своє внутрішнє я, своє справжнє існування, матеріальну беззмістовність. Чи це можна зрозуміти і без такого екстріму.?