Ніколи пташка покручем не стане,
Не погордує мовою батьків.
Із вирію вернеться в край коханий -
До рідних місць, у затінок лісів.
Ніколи пташка покручем не стане.
Не те, що люди... Все у них не так.
Там "кльова дєвка" - це чиясь кохана,
А замість "хлопець" маємо "чувак".
Гряде цинізм. Летять стереотипи.
Цвіте жаргоном вжалений прогрес.
Мозолять душу "круто", "блін" і "тіпа",
І невимовно-радісне "єс-єс!"
Ростуть слівця, як лобода у полі.
І хвалять не нахваляться батьки:
"Які розумні в нас Альони й Толі!"
І чада кажуть: "Класні старики!"
Оце прогрес! І тішимось навзаєм.
Про се, про те "базаримо" усмак.
А рідну мову навіть пташка знає.
Не те, що люди... Все у нас не так.
ЄВГЕНІЯ НАЗАРУК