Я не пам"ятаю, чи вже ділилась з вами наступним. Про це я дуже часто думаю, тому вибачте, якщо повторюсь.
Є в мене знайома, що мешкає за межами України. Так от, вона була змушена вийти на роботу, коли дитині було всього три місяці. Оскільки лише три місяці в даній країні діє декретна відпустка. Я часто думаю про те, яка я щаслива мама, що можу посидіти з дитиною три роки. Можу дати їй набагато більше, ніж отримала сама. А ще, нещодавно вперше переглянула фільм "Вусатий нянь" від початку до кінця. І в той момент, коли батьки приїхали до діток в садок лиш на певний час я мало не розплакалась. Так, тоді були такі часи, люди були змушені працювати і вдень, і вночі на заводах, фабриках. А куди було дівати дітей? В садок. На день і на ніч.
Не знаю, що тоді творилось всередині в матерів, що творилось всередині у дітей, але думаю, було дуже нелегко. От тепер починаю усвідомлювати, яке то щастя мати можливість посидіти 3 роки біля свого маленького чуда!
Не просто посидіти, а й провести цей час з користю.
Так, зараз багато хто може закинути, що і зараз мами швидко виходять на роботу, бо треба якось жити (виживати). Так, є такі, які просто закидають все і всіх, і живуть у своє задоволення. Проте, відкидаючи всі ці крайнощі хочеться наголосити на основному-які ми щасливі, що можемо ОФІЦІЙНО присвятити малюку набагато більше часу, ніж інші.
Не знаю, як вам, але мене дуже тішить усвідомлення того, що декретна відпустка у нас - три роки.