[quote="Sms"]Що за книжка?[/quote]
автор Лууле Вілма, а яка назва незнаю( в неї багато книжок, я колись скачала з нету всі її книжки одним вордівським файлом,тому з котрої саме не можу сказати, зате зручно шукати, якщо мені треба почитати про якусь боляку то кидаю слово в пошук по тому файлу і шукає зразу у всіх книжках).
І ще, хоч я в все це добряче вірю, але часом мені таки хочеться невірити...особливо коли з малим щось не так і я догадуюсь що це ми з чоловіком десь напартачили, а відбивається на нього. Тоді хочеться забути про все піти до дяді лікаря який дасть таблетку і все буде супер. Так простіше, перекласти відповідальність на когось і не колупатися в мозгах...

[quote="Dribchuk"][b]Dashko[/b] тоді від чого лікує остання стадія раку? чи туберкульозу? чи розсіяного склерозу?[/quote]

я собі так уявляю:

іде людина по стежці
Якщо вона сходить зі стежки, їй стає іти некомфортно (або трава, або каміння, ...). Людина може зрозуміти по цьому, що вона збилася з дороги і вернутися на правильний шлях, а може продовжувати йти в тому самому напрямку і нарікати, як незручно йти

це аналогія з соплями-кашлями

якщо людина дуже далеко відійде від стежки - йти їй стане дуже погано, і це їй вже не допоможе знайти шлях, але така реальність :pardon:
це вже аналогія зі страшними хворобами.

[quote="smailik_m"][quote="Dribchuk"][b]Dashko[/b] тоді від чого лікує остання стадія раку? чи туберкульозу? чи розсіяного склерозу?[/quote]
Дозволю собі втрутитись, а ви знаєте про попередні причини (психологічні) раку, туберкульозу? Недавно прочитала книжку з поясненням, від чого ці хвороби виникають, згадала усіх свої знайомих ц кого був рак чи туберкульоз, з деякими з них навіть поговорила, в усіх були названі в книжці "психологічні проблеми". Можливо просто так співпало, але після цього я сиииильно задумалась.[/quote]
Що за книжка?

[quote="Sms"]Цікава стаття на цю тему:
[i]Прихований текст[/i][/quote]
хм...якось так все в тій статті, незнаю...так ніби просто писали на замовлення щоб щось написати, дещо є, але наприклад, онкологія, рак буває в різних органах і розглядати його треба теж відносно того де він. Особисто мені набагато більше подобається Лууле Віллма. Вона розглядає навіть те коли ми самі собі причиняєм зло, самі себе за щось нелюбимо і вчить як відпускати такі емоції...
І взагалі, зараз в неті появляться багато не дуже хорошої інформації в цій області( та напевно як і в будь-якій іншій), напевно збільшується "попит"

[quote="Dribchuk"][b]Dashko[/b] тоді від чого лікує остання стадія раку? чи туберкульозу? чи розсіяного склерозу?[/quote]
Дозволю собі втрутитись, а ви знаєте про попередні причини (психологічні) раку, туберкульозу? Недавно прочитала книжку з поясненням, від чого ці хвороби виникають, згадала усіх свої знайомих ц кого був рак чи туберкульоз, з деякими з них навіть поговорила, в усіх були названі в книжці "психологічні проблеми". Можливо просто так співпало, але після цього я сиииильно задумалась.

Цікава стаття на цю тему:
[i]Прихований текст[/i]

[b]Dashko[/b] тоді від чого лікує остання стадія раку? чи туберкульозу? чи розсіяного склерозу?

[quote]Про імунітет. То я собі таке придумала щойно - але може доля істини в цьому є. :ha: :ha:[/quote]
[b]Ulkanet[/b], цікаво :wink: Певно щось в тому є :confused:

[quote]Це коли соплі зразу переходять в бронхіт, а бронхіт в запалення легень, а через антибіотик (від запалення) страдають нирки; печінка; жінки - молочниця; кандидоз; стоматит :cry: :cray:[/quote]соплі-бонхіт-запалення . Це все стадії однієї і тої самої хвороби.
А молочниця і все-інше - ти ж сама пишеш - це вже від антиибіотиків, а не від антибіотиків, а не від ослабленого імунітету. (в цьому випадку)

[quote]А чого не можна захворіти на ангіну і грип одночасно??? думаю що така хвороба вже є і називається щось типу ларинго- фаринго- трахе- шось там :crazy: [/quote]
Мені здається, якщо щось таке і трапляється, то дуже-дуже рідко. Крім того, по ідеї, мало б поинатися навіть не два захворювання, а накладатиися ще інші.

Можливо справді організм (імунітет) під час хвороби мобілізується, як ти пишеш (хоч нам здається, що нам погано, ми слабкі, як ніколи і т.п.), а насправді організм міцнішає. Як на мене, це ще один величезниий плюс хвороб, а ми накидаємося на цю хворобу з купою ліків і процедур. :confused:

[quote]а ще щодо "дітей яких занадто плекають - тому вони частіше хворіють". діти яких мало плекають хворію так же ж само, але просто їхні батьки цього "не помічають". "А, подумаєш соплі зелені! Я все дитинство так ходила і нічо, жива!", "А, подумаєш кашляє! Всі діти кашляють! Потім пройде!". :crazy:
А це мама плеканої дитини: "О :scare: , соплі! :scare: Тре носа закапати. А чим? Хюмером чи то вже краще нафтізін?? А як піде ускладення? Опуститься нище? Плямка. :scare: Алергія! :scare: Ото я погана мама - бо моя дитина постійно хворіє :cry: :cray: ".
[/quote]
Думаю, тут не два випадки треба розглядати, а три ;) гіперопьоку або заліковування, повний пофігізм (взагалі не звертання уваги), і свідоме ставлення (от про це і говоримо в цій темі) ;)

[quote]Хе-хе :hi: , то якщо все співставити виходить що діти і самі емоційно вразливі люди просто приречені на болячки. :crazy:[/quote]
А чого? Я б навпаки казала. Крім того, думаю, звязок набагато глибше.
Емоційні люди швидше всі свої проблеми вивиодять назовні, і на душі стає легше. А ті люди, які в собі накопичують негатив - в ниих потім через болячки і вилазить.

[quote]Не знаю, може я "Фома невіруючий", але якби це було 100% єдиною причиною болячок то в нас би не було лікарів - одні психотерапевти :hi:[/quote]
В наш час дуже багато абсолютно не потрібниих речей, на який витрачається купа часу і грошей, і ще чогось. Тому такий висновок, думаю, не зовсім доречний ::Р:
Крім того, психотерапевти - це теж не панацея у всіх ситуаціях, я схиляюся більше до того, що хвороба (або швидше ті ознаки, по яких ми її бачимо, і є найкращим лікарем).

[b]flash-ka[/b][quote="flash-ka"]шукала? думаю ні,[/quote]
не правильно думаєш, просто не всі люди ходять і по вулиці кричать "я був в психолога", може комусь соромно про це говорити, може хтось не вважає за доцільне обговорювати своє особисте життя, не думай що більшість (я говорю не про пенсіонерів, а про нормальних молодих людей 18-45 років) категорично проти звернень до психолога, навпаки, мені багато знайомих казали що б хотіли відвідати толкового психолога. В мене в будинку живе психолог - приймає на дому. Чесно, не хотіла б я до такого психолога попасти, а люди ходять постійно. :crazy:
Я теж зверталася дожінки-психолога, маю з чим рівняти нашого психолога в Тернополі і за кордоном. Правда, за кордоном мені довелося йти до психолога бо там такі правила (була в дтп то направляли до психолога щоб оцінити психологічну травму :hi: ) а тут вже по особистій потребі. Особисто знаю людей яким психолог допомагав не те що шлюб вберегти, але і завагітніти. Я якоїсь реальної допомоги тут не відчула, може варто було спробувати когось іншого. :confused:

стоп, оце [quote="Dribchuk"]нічим не переймався глибоко-душевно[/quote]
я писала про діда свого живий приклад життя без болячок.
еее....чоловіки і жінки таки різні :yes: мій чоловік від каплі крові може втратити свідомість, але при цьому був присутній на пологах і поводив себе достойно, я аж здивувалась ::Р:
[quote="Dribchuk"]не готове бо в нас і спеціалістів вдень з вогнем не знайти[/quote]
ха-ха -ха.....ти часто зверталась до психолога? шукала? думаю ні, як більшість.
коли у свекрухи мама помирала від раку, то лікар бабусі відправив її до психолога. поважаю, бо ніхто не міг їй зарадити краще як психолог. це дорого,але так і має бути. наші люди не готові за "балачки" платити...