Вірш моєї знайомої

Коли тобі вже майже 30,
І у казках лишилися всі принци,
І ти вже добре знаєш, що таке поразки,
Але і досі трохи віриш в казку.

Коли тобі вже майже 30,
У тебе є погляди, у тебе є принципи.
Хіба підеш ти проти покликів сердечних?
Сумнівні компроміси недоречні.

Коли тобі вже майже 30,
Тобі відомо: мрія не здійсниться -
та мрія, що народжена з тобою, -
Без праці, без потуг, сама собою.

Коли тобі вже майже 30,
То розумієш в цьому віці:
На жаль, в програмі твОїх "вишів"
Не було того, чому зараз вчишся..

І день за днем тебе гартує ніби крицю...
Коли тобі (всього лиш?) майже 30.

Треба буде той фільм подивитися.

А вік будь який по своєму цікавий і прекрасний,
адже якби все навколо змінювались а ми ні, напевно і нам би не було цікаво.

так мені ця тема близька! згадуєш свої "життєві плани" 15 -річної давності, порівнюєш з тими тепер 30 з хвостиком))) не зовсім по "плану" все йде))) Фільм про це нагадала собі - "Бедная богатая девочка" з Шарліз Терон. Кому ця тема "за 30" цікава - тому і фільм буде цікавим.

Мікеланжело це скоріше виключення з правил, я то говорю про більш приземлених людей, наприклад про кількох моїх знайомих

Кокетка написав:їм майже нема чим виправдати роки які проходять

а з іншого боку...ти думаєш Мікеланжело тішився від того що проходили роки і він старів?
думаю, що творчі люди теж мали свої причини щоб похандрити що їм вже не 20)

Мікеланджело - "виправдовувався" своїми картинами і скульртурами він залишив в тому світі "щось" - за що його всі памятають і будуть памятати.
а я немаю чим оправдатися - от і оправдовуюся дитиною. Бо це єдине, що залишиться після мене в тому світі.

Кокетка написав:страшніше тим хто без сім"ї і без дітей, їм майже нема чим виправдати роки які проходять

та невже? Мікеланджело не мав сім'ї і дітей але його досі пам'ятають ))) то так, між іншим

мою бабусю по татовій лінії видали заміж в 14 р ... то до 30 і правда життя можна прожити і довгожителем себе почувати, а зараз коли молодіжний вік до 35 років) то нема чого перейматися)))
хоча я теж боялася тої межі в 30 років) але заспокоює одне.. роки йдуть .. та ростуть діти і це основне , страшніше тим хто без сім"ї і без дітей, їм майже нема чим виправдати роки які проходять

взагалі не відчуваю що мені 32, малечу народила після 30, довго не виходило, а потім одразу подвійне щастя. тому у мене життя тільки почалося. як на мене то вік у паспорті пусте, головне як в душі людина себе почуває

Я народила першу доню в 30, другу в 31. Зараз маю майже 35 і знаю, що життя лише почалось)))

Ого!!! Я відчуваю,що ще молода і що ще мені хочеться жити і жити. Підсумків не робила і не роблю;живу,як жила...