Dribchuk » 09 грудня 2012, 00:58
Я мала наувазі в загальному. От в мене вжитті було 2 ситуації про які можу сказати що зустріла "споріднену душу". Перше це було моя перша любов, ми познайомилися коли мені було 16 років. Закохалася без тями з усім підлітковим максималізмом. Він був старший , але розумів мене без слів. Зустрічалися, любилися, а потім я дотрималася тих пріоритетів, які мені з дитиниства навязували батьки - перше освіта, самовдосконалення, потім особисте життя. Поїхала від нього далеко і на довго що стало першим каменем в наші стосунки. За той час поки не бачилися придумала ідеального чоловіка, а по приїзді зрозуміла що це не зовсім він((((( Врешті він хотів женитися, а я зрозуміла що на той час не готова до такого кроку. Не жалію абсолютно що так сталося, але десь глибоко в душі знаю що він був тим ідеалом якого мені бракує. (хоча швидше за все в подружньому житті було б інакше) З чоловіком все було зовсім по-іншому, любов прийшла з часом, і я впевнена що ця любов значно витриваліша ніж будь які закоханості.
Ну а другий випадок це моя подруга, з якою познайомилися коли лежали на збереженні - вона вже з 2ю дитинкою. Між нашими дітками 5 днів різниці, в неї хлопчик. Вона живе далеченько тому спілкуємося в телефонному режимі, бачимося рідко, життя в нас різне, але просто настільки вона мене розуміє, що аж деколи дивуюся як таке може бути. Деколи беру телефон дзвонити їй, а тут вона мені дзвонить. Я вдячна долі за такий подарунок бо дуже приємно що є людина з якою можна поділитися всім, яка підтримає і зрозуміє.
Я мала наувазі в загальному. От в мене вжитті було 2 ситуації про які можу сказати що зустріла "споріднену душу". Перше це було моя перша любов, ми познайомилися коли мені було 16 років. Закохалася без тями з усім підлітковим максималізмом. Він був старший , але розумів мене без слів. Зустрічалися, любилися, а потім я дотрималася тих пріоритетів, які мені з дитиниства навязували батьки - перше освіта, самовдосконалення, потім особисте життя. Поїхала від нього далеко і на довго що стало першим каменем в наші стосунки. За той час поки не бачилися придумала ідеального чоловіка, а по приїзді зрозуміла що це не зовсім він((((( Врешті він хотів женитися, а я зрозуміла що на той час не готова до такого кроку. Не жалію абсолютно що так сталося, але десь глибоко в душі знаю що він був тим ідеалом якого мені бракує. (хоча швидше за все в подружньому житті було б інакше) З чоловіком все було зовсім по-іншому, любов прийшла з часом, і я впевнена що ця любов значно витриваліша ніж будь які закоханості.
Ну а другий випадок це моя подруга, з якою познайомилися коли лежали на збереженні - вона вже з 2ю дитинкою. Між нашими дітками 5 днів різниці, в неї хлопчик. Вона живе далеченько тому спілкуємося в телефонному режимі, бачимося рідко, життя в нас різне, але просто настільки вона мене розуміє, що аж деколи дивуюся як таке може бути. Деколи беру телефон дзвонити їй, а тут вона мені дзвонить. Я вдячна долі за такий подарунок бо дуже приємно що є людина з якою можна поділитися всім, яка підтримає і зрозуміє.
