Chocolat » 10 жовтня 2010, 01:06
Ми з чоловіком закінчили іняз, обоє вільно володіємо, він - німецькою, а я - французькою, англійська - наша друга мова за спеціальністю. Мабуть, більша частина наших друзів емігрувала закордон... Багато наших знайомих дивуються чому ми тут. А для нас таке питання не стояло, бо були на то свої причини:непогана робота, я - одна в батьків (то ж не уявляла, як їх залишу тут самих). Отакими ми були патріотами, якщо закордон то тільки стажування, відпочинок, подорожі. Та й тут ми вже чогось добилися, чоловік захистив дисертацію, є квартира, і таке ін.Але проходить час, і ми розуміємо, що патріотами бути добре, але життя проходить, і, як писала дуже правильно Перлинка, сподіватися, що буде краще, будувати Україну я уже не хочу, і не тому що зламалася, а тому що минув юнацький максималізм, спали рожеві окуляри, тому що це НЕРЕАЛЬНО, як це не сумно визнавати. І найголовніше - у нас є ДІТИ і зараз ми думаємо саме про них, про те, щоб підготувати старт їм. Я розумію, що десь на чужині, це буде нелегко і треба буде все починати з початку, але ж хіба на Україні легко, хіба у себе дома ми захищені, хіба тут можемо бути впевнені в затрашньому дні?
Ми з чоловіком закінчили іняз, обоє вільно володіємо, він - німецькою, а я - французькою, англійська - наша друга мова за спеціальністю. Мабуть, більша частина наших друзів емігрувала закордон... Багато наших знайомих дивуються чому ми тут. А для нас таке питання не стояло, бо були на то свої причини:непогана робота, я - одна в батьків (то ж не уявляла, як їх залишу тут самих). Отакими ми були патріотами, якщо закордон то тільки стажування, відпочинок, подорожі. Та й тут ми вже чогось добилися, чоловік захистив дисертацію, є квартира, і таке ін.Але проходить час, і ми розуміємо, що патріотами бути добре, але життя проходить, і, як писала дуже правильно Перлинка, сподіватися, що буде краще, будувати Україну я уже не хочу, і не тому що зламалася, а тому що минув юнацький максималізм, спали рожеві окуляри, тому що це НЕРЕАЛЬНО, як це не сумно визнавати. І найголовніше - у нас є ДІТИ і зараз ми думаємо саме про них, про те, щоб підготувати старт їм. Я розумію, що десь на чужині, це буде нелегко і треба буде все починати з початку, але ж хіба на Україні легко, хіба у себе дома ми захищені, хіба тут можемо бути впевнені в затрашньому дні?
