перше побачення було навіть не побаченням, а знайомством...нас познайомила його сестра - моя одногрупниця
наше перше офіційне побачення було таким романтичним...пішли в парк Шевченка...дивимося катер приплив...тай він запропонував прокататися ...я й погодилася...була осінь, жовтень...якраз після дощу...ми сіли внизу...тай говорили....я дозволила обійняти себе за плечі...потім коли ми вийшли з катера...йшли гуляли... на дорозі була велика калабаня...і він підійшов і так ніжно...підняв мене на руки і переніс через неї, щоб я не намочила ніжки
...мене це так зачепило...і після того через 4 дні він мені запропонував зустрічатися....
зустрічалися ми десь рік...потім розійшлися...після того я так схудла...весь час про нього думала...кожного разу як дзвонив телефон серце так стукало...руки тряслись...я так чекала дзвінка чи хоча-б смс-ки, але то все був не він...десь пройшло до двох місяців ...і тут прийшла від нього смс... "я попав у лікарню"....я про все на світі забула...поїхала в магазин купила фруктів і приїхала до лікарні...прийшла спитала де він лежить й пішла до нього....ой дівчата не можу навіть передати словами нашу зустріч...спочатку так холодно спитав " - чого приїхала", а я дивлюся руки трусяться...переживає...я й кажу "- бо кохаю тебе і не можу без тебе"
...він підійшов до мене так ніжно обійняв мене і так пристрасно поцілував...і з того часу ми й досі разом і вже маємо маленьку кровиночку...і за це все я дякую Богу
ой...так приємно це все згадувати...аж сльози підходять