А ви боїтеся висоти?

[Перлинка]

не думала що ти така боягузка :)

да да ,боягузка,мені в себе навіть на третьому поверсі страшнувато на балкон вийти,не люблю коли я шось не можу контролювати.

[гра з вогнем]

да да ,боягузка,мені в себе навіть на третьому поверсі страшнувато на балкон вийти,не люблю коли я шось не можу контролювати.

я тому ненавиджу літати літаками

[Nymydora]

і я боягузка.. висоти боюся дуже навіть

[oksana.tesliuk]

Natalinda з отими цукерками тобі в іншу тему - "Нечувані прояви щедрості" :гуд: Я з балконів кидала лиш літачки з папірців. Цукеркам я завжди знаходила інше призначення - сама з'їдала :grin: О, згадала! Ше коли була в школі, мої батьки завжди любили мати в холодильнику запаси різних консерв, особливо шпротів. Ну, розумієте, за совєтів то був великий дефіцит, як і згущонка, і купа всяких інших продуктів... І завжди наказували мені нічого з того не їсти, бо може прийдуть які гості, то шоб було шо на стіл поставити... Такі слова моє ЕГО сильно зачіпали і відповідно періодично ті баночки з холодильника одна за одною зникали. А палили мене по пустих баночках в смітнику. То я потім ті баночки почала викидати через вікно і теж дивилася, чи собаки їх вилизуватимуть :grin: Ех, з такою історією не бути мені в одній темі з Natalinda :oops:
А якшо поближче до теми про висоти, то я обожнюю літати літаками, особливо коли під тобою густющі хмари, а зверху чисте голубе небо, яскраве сонце і над головою маленький монітор показує температуру за бортом -57 градусів!!! А ще аж обалділа була від задоволення, коли одного разу під час грози потрапили в повітряну яму, - прям "американські гірки" Всі пасажири з величезними очима тримаються за поручні, а в мене бісики в очах і аж попискую від задоволення Мій колега з роботи потім всім розказував, шо я ненормальна якась...
А ще мені теж подобаються квартири на високих поверхах - вигляд з вікна дуже класний :-| Бо коли будиники понатикувані один від одного на відстані 10 метрів, то мешканцю квартири другого поверху відкривається з вікна вигляд на труси на шнурку сусіднього будинку :mrgreen:
І на відкритих не засклених балконах поверху так 10-го теж люблю стояти - аж літати хочеться :P
А ще мрію з парашютом стрибнути! Але то як діти попідростають, а то малолі шо - чоловік обіжатися потім буде :grin:

[mari]

Оксана, ми в темі мрій- збираємо команду на стрибки з паршютами. Спершу дорогу страховку купимо і тоді....


Я люблю висоту, літання літаками, укутування в хмари, туман, близькість до неба, невідомість... Живу над озером на підвищенні- на 9 поверсі. Високо дуже. Гарно теж. Захоплює рано і подих, і миттєво піднімається в 6.00 настрій, коли відкриваєш вікно і милуєшся тихим озером, одинокими купальщиками, яхтою, перегонами по воді і рибалками взимку. До слова, мій чоловік багато де проживши і проподорожуючи каже що кращого виду з вікна не має в Україні взагалі! Фото маю багато. Хочу колись календар випустити 365 днів з життя Тернопільського ставу. Як вам ідея? А ще наді мною є технічний поверх, який можливо і стане незабаром зимово- літнім моїм садом, а поки що це мрія на мільйон

Запрошую на дах тих,хто хоче екстримальних фото, але не втратить свідомість!

[бережаночка]

висоту люблю,хочу і паращут,і банджі,але..боюююсь

[Melisa]

Не боюсь. Вроді. :? Живу на 10-му. В горах не була. Літаком не літала. З парашюта не стрибала. Може то я тільки собі думаю, шо не боюсь? Не знаю, нормально мені, і як на балконі стою, і як на кришу загаряти ходжу, вірніше, ходила колись.
А щодо тих фото, що Марі дала, я б сама так не проти посидіти на даху поміж дерев та всякої зелені. Колись фільм був такий (та і є) "Между небом и землей". Якраз там вигляд даху був просто чудесний. :гуд:

[mari]

ООООООО, то фото не мої, вони з нЬЮ- йОРКУ,не мої, але цього року віза в мене 5-річна закінчується. Мрію поїхати чомусь саме в Нью- Йорк.

Зараз фото свої тернопільські знайду.