Однокласники.Одногрупники.Зустрічі через роки.

Для чого ми шукаємо в їх неті і ідемо на зустрічі з випусниками? Що ми там забули? Потребу в близькості, цікавість, порівняння, можливість бути самою собою, відновлення рівноваги, повернення в дитинство???

А ви ходите? І як? Сподобалось? Добре що пішли, чи краще б не йшли?

Мені теж завжди було цікаво, чому люди хочуть таких зустрічей :? З часу, коли закінчила школу, пройшло вже 15 років. Ми ще жодного разу не зустрічалися, але мені чомусь і не хочеться. На травень планується зустріч з університетськими друзями -10 років, як закінчили навчання. Тут якось вже не так категорично - може б і пішла. Група в нас була дуже дружня :) Хоча, враховуючи мій стан, таки не піду. Найцікавіше зустрічатися зазвичай з тими, з ким хоч трохи підтримував зв'язок усі ці роки. Якісь ті зустрічі тоді тепліші, приязніші, щиріші... А найперше те, що розмову починаєш невимушено, завжди є теми цікаві обидвом. З моїх одногрупників мало хто залишився не те що в Тернополі, а в Україні. То такі найбільше шукають зустрічей, коли навідуються в Тернопіль. Завжди відгукуюсь. А два роки тому мала цікавий випадок. Іду в центрі на зупинці біля церкви, піднімаю очі, а переді мною одногрупниця, яка ще під час навчання в універі виїхала в Америку і ми з нею не спілкувалися взагалі. То з боку виглядало певно ніби родичі зустрілися - так обнімалися :grin: За два дні я зібрала решту тих, хто й досі в Тернополі, і ми гуляли до півночі, якщо не довше. А минулого літа ця дівчина привезла з собою ще й чоловіка американця, якого приволокла на зустріч з нами. Ми перших півгодини всі чемно говорили англійською, а потім вибачилися перед ним і пояснили, що мусимо перейти на українську, бо інакше ніякого кайфу від зустрічі ніхто не отримає Офіційний стиль в такі моменти не просто зайвий, а категорично заборонений! Оля бідна пробувала трохи йому потім перекладати, але через кожних два слова звучала фраза "це не перекладається". Мався на увазі український сленг і діалекти А ще ми годину говорили про вдалі і не дуже покупки. То коли Оля сказала "шопінг", Метью відразу відмовився від перекладу Гарно було. Приємно згадати
До речі в Неті теж тримаю контакт лише з тими, з ким він є в реалі.

oksana.tesliuk, ти так розказуєш про зустріч інститутських і не розумієш, чому люди хочуть таких зустрічей? :grin:

на останній зустрічі випускників зі школи я відчула себе майже ученицею :) класно так, ностальгія за тою безтурботністю :гуд:
Та і цікаво було подивитися на всіх, дізнатися, хто чим живе зараз

на останній зустрічі випускників зі школи я відчула себе майже ученицею

то коли ти була?.... чи то не з тої школи?

Marta, не з тої ;-)

На зустрічі з групою з інституту ходжу з задоволенням, більше того, зазвичай я їх і організовую. Дружня група була в нас.
На шкільні зустрічі тільки на 10 і на 15 років, так собі, зібрання чужих людей, ходжу напевне дійсно глянути хто як змінився, скорше ніж на 20 років йти не рвуся.
А шукати в "однокласниках" знайомих - теж тільки заради цікавості, позирити чиїсь фотки хто як змінився і як проводить час.

oksana.tesliuk, ти так розказуєш про зустріч інститутських і не розумієш, чому люди хочуть таких зустрічей? :grin:

З інституцькими дружили більше. Мабуть тому й цікаво. А зі школи, то, як он пише pan_kotskyy, чужі люди вже. То якось навіть по великих датах не хочеться тих зустрічей.

я ніколи не була на зустрічах випускників - мені ніколи не повідомляли про це, а де сама шукати інфо - я не знала і не знаю.
не щастило мені на дружні класи/групи.
школу я покинула після 9-го класу. знаю, що збиралися мої однокласники, але то напевне ті, котрі завершили 11-ий клас - я не уточнювала.
а хотілося би побачити своїх, це да...

Я збиралась з однокласниками через 5 років і минулого через 15 років.

Не можу сказати що було цікаво. Всі розплились по вазі. Мало цікаво.Не особливо радісно. Однозначно побачила- що оцінки в школі до життя і професії відношення не мали. Життя- воно поза конкуренцією.


З одногрупниками мали б збиратись усім інститутом цього року-10 років. Ті, хто організовує-захотіли ціну 400 гр.
Питаю: ЗА ЩО? ресторан хай буде -200 гр, а на що ще 200. Кажуть-на подарок інституту. З 200 чоловік по 200 гр.??? Інститут мене на роботу не влаштовував. Розумію-квіти, але щоб я комусь помагала машину за організацію зустрічі купити, не хочу. Не йду, як і багато інших. Збираємось тільки своєю групою( з 10-чоловік 5 буде).

Не можу сказати що було цікаво. Всі розплились по вазі. Мало цікаво.

Вам треба знову зустрітися за років 10. Може хто похудає, то буде цікавіше :grin: