1-у дитину-не лишила б, напевне, хіба за дуже серйозної потреби.(бачу, що тут, здебільшого, проти няні люди, які мають лише 1 дитину і це цілком зрозуміло... коли перша-трясешся над тією дитиною, дивишся, щоб все було по правилах, по книжках і по тому, як мудрі люди пишуть.)
2-у дитину-залишила б. Звісно не з такого раннього віку (хіба родичам) і не на цілий день, а так, на пару годин.
3-у, напевне, залишатиму (якщо гроші на няню будуть) і теж не з такого маленького віку.
Так склалось, що будучи вагітною першою дитиною я вирішила, нарешті, здобувати вищу освіту в Україні і з того часу тягну навчання. Кожна моя доця-з 4-5 місяців залишалась на години 3-4 в день без мене ( з чоловіком, або свекрухою, яка брала відпустку, або з моєю мамою, яка раз на рік приїжджала, щоб допомогти) Г/в при цьому страждало, але я не бачу в цьому великої катастрофи. Всеодно діток годувала майже до року. Хтось робить "квадратні очі", що я 4-х місячну дитину лишила вдома....і неодноразово.... Яка, мовляв, з мене мама, нащо було дитину родити....і т.д.
А я думаю, що дитина-це не пуп землі, навколо якого має крутитись все. Дитина пристосовується до тих умов, які є в сім"ї і виростає повноцінною коли в сім"ї є любов і взаємоповага, а не коли її водять в школи раннього розвитку, дресирують по різних методиках і з пелюшок вчать англійської, французької іт.д. Бачила я таких матерів, які дитину ні на крок не відпускають від себе (бо бабуся-дідусь на неї погано впливають, бо вона плаче і не хоче ні з ким залишатись) а потім ту ж дитину здають в дитсад і весь дитсад мучиться, через те, що дитина привикла сидіти коло маминої спідниці.
