Євромайдан 2013

[Перлинка]

можливо, все залежить від масовості і наполегливості. коли більшість зрозуміє, що те, що відбувається стосується їх також, справа рушиться

Ну я вже пояснила ,людям насправді не настільки допекло ,щоб виходити.
А на сході бідняки бояться наших радикалів і думають краще вже хай наш грабує,ніж прийдуть бандерівці і будуть тут права качати ,якою мовою говорити ,яких пісень співати ,які традиції шанувати і т.п.
Тобто ,якби тутешні мали більше поваги до тамтешніх ,може б вони теж піднялись та підтримали.
Але в будь-якому випадку потрібно розуміти ,що Путін не допустить.
Йому теж війни не треба ,тому роблять все,щоб спустити на гальмах,але ящко виникне реальна загроза,того ,що Європа може бути під його кордонами -буде війна,я це гарантую .Або ж інший варіант,сценарій з Ющенком ,допустять до влади кого ми там хочемо ,а потім тишком-нишком всеодно відберуть і поставлять свого.І тоді наша пісня гарна ,починаймо знову .Не судьба любі друзі,не судьба.

[Перлинка]

хз, може тоді інші люди в літаку надихнуться і теж встануть? серед них знайдеться якийсь майстер спорту, який зможе його обеззброїти.
це краще, ніж сидіти на місці і слідкувати, щоб моє місце лишилось чистим і не закаканим - бо починати потрібно з себе

Хз ,а може ти цього неадеквата ще більше розізлиш і він почне палити по всіх підряд,жінках ,дітях .Як ти після цього почуватимешся,якщо виживеш?Треба мати мудрість.

[Перлинка]

- бо починати потрібно з себе

я з себе почала ,в мене Європа

[taranjka]

Ну я вже пояснила ,людям насправді не настільки допекло ,щоб виходити.

ага, роки рабства даються взнаки - терпіти це в нас в крові (

про схід - насправді не все так погано - на майдані нормально зживаються і ті і ті. ненавидять захід в основному затяті комуніски-пенсіонери, а більшість вже дістала регіоналівська наглість. принаймні мої родичі з під донецька так розказують. не виходять - бо бояться, але всі вже на грані.
в пресі показують все інакше, загострюючи на відмінностях

[taranjka]

- бо починати потрібно з себе

я з себе почала ,в мене Європа

яка різниця, якщо терорист підірве літака?

[Перлинка]

яка різниця, якщо терорист підірве літака?

Тобто терористи захоплюють літаки ,щоб там в небі разом зі всіма підірватись ?

[taranjka]

Довго думали «буржуї»: «Чого ж тим працівникам не вистачає. Зарплату їм плачу таку, яку можу, а їм все більше давай. Невже вони не розуміють, що із-за їхніх вимог, їхніх прагнень прогодувати сім'ю, я вимушений будувати будинок 1000 квадратів, заміть 2000, як хотів спочатку. А ті працівники ще бастують у захисті своїх прав, і виробництво зупиняють, збитки створюють, доводиться домовлятись і йти на поступки». І тут на допомогу буржуям прийшли психологи і політтехнологи.

Перші сказали, а чи знаєте ви, що всі люди бачуть речі лише частково. Ось як поставити 100 чоловік перед яблунею і запитати їх, що вони бачать, то 30 відповість – яблуки! Ще 30 скаже: листя! 30 скаже: дерев'яний стовб; і лише 10 скажуть – яблуню. А отже, не більше ніж 10 відсотків людей, здатні бачити картину вцілому, інші же виділяють собі в цій картині те, що важають головнішим. Перші 30 голодні, тому бачать яблуки, як їжу. Другі тридцять ситі і їжі не бачать, але втомлені, тому бачать листя, як символ відпочинку. Треті тридцять у стані стресу, і тому бачать найнепримітнішу, для інших, але удручающу річь – стовб дерева …
багато букв -

| +

І тут підключились політтехнологи, і сказали: зачекайте, ми знаємо, що кожна людина розподіляє речі в своєму житті на головні і другорядні, де головним завжди є власний добробут. А тут виходить, що у різних людей категорії головного і другорядного можуть бути різні? І психологи підтвердили, зазначивши, що в селі, головне щоб земля добре родила – власні матеріальні блага, а на війні, голвне – батьківщина – нематеріальні блага, а гроші і будь-які речі – є другорядними.

( Collapse )
О - Сказали політтехнологи, згадавши про запит буржуїв - Тож якщо ми зможе у головах працівників змінити категорії головного і другорядного, то вони будуть працювати за копійки і навіть соромитись захищати свої права! Психологи сказали – так! Але це має бути справжній конфлікт, що є небезпечно у масовому прояві. На що політтехнологи додали: небезпечно, якщо він буде некерований, а ось якщо цим конфліктом керувати, то … .

Одними з перших яскравих практик теорії контрольованого конфлікту були випробувані у африканських країнах. Колоніальні держави, скупали там підприємства, кар'єри із видобутку алмазів та золота. А потім в країні штучно видавалась зброя маргінально налаштованим лідерам, і зіштовхуючи їх угрупування одне з іншим, провакувалась громадянська війна, яка постійно підтримувалась, шляхом контролю обох сторін конфлікту. Війна швидко виснажувала населення та знищувала виробництво, що дозволял опустити заробітню плату до мінімального рівня, при цьому бути гарантованим від того, що таке суспільство вийде на страйк з вимогою підвищення зарплатні, бо: 1. Іншої работи окрім цієї немає (закон попиту і пропозиції); 2. Коли пів країни у руїнах, а чоловіки на полі бою, кидати все, щоб вимагати додаткові два долара до зарплати – є кащунством; 3. Головними проблемами життя такого робітника є мотиви війни, наприклад – історія походження племені, яку намагається вкрасти інше плем'я. І це навіть за умови масового голоду навколо.

Та навідміну від Африки, у Європі теорія не спрацювала. Населеня інтелектуальне, більш високий рівень гуманізму, і головне – інформатизації, що занадто швидко виводило конфлікт із під контролю, та призводило до досягнення конфліктом свого результата – швидка перемога однієї із сторін.

Однак давню дискусію політологів і психологів, політики не забули, і застосовували основні знання із неї, адаптуючи до ситуації. Так наприклад СРСР, для цього створив образ зовнішнього ворога, протистояння якому мало бути головним, а хліб насущний – другорядним.

Та з розпадом союзу, зовнішній ворог зник, і почались бунти за свої права, які в першу чергу, підіймали шахтарі зі сходу. В той же час, кримінал і бивщі комсомольці вже завершили приватизацію, заволоділи підприємствами та ще продовжували накопичувати капітал. В таких умовах, знову виник запит на створення конфлікту. Бо платити великі зарплати вони не хотіли, маючи потребу нарощування джерела конкурентного протистояння західним виробникам, а робочі вимагали достойної та своєчасної оплати праці. Стукання касками біля Верховної Ради, олігархів звичайно не дуже лякало, але ось зупинення виробництв на час страйків, сильно било по кишені, а підкорюватись вимогам вкрай не хотілось.

Ідею вирішення ситуації подали вибори Президента 1999 року. Тоді Кучма зіштовхнувся у другому турі із Симоненко, і вдруг вся країна, за територіальним принципом, поділилась навпіл. Хоча тоді, Південо-східний регіон назвали червоним поясом, але олігархи швидко зрозуміли, що в державі є сторони, між якими можна створити протистояння.

Тема протистояння: коммунізм-демократія досить швидко себе пережила, коли вже більша частина суспільства адаптувалась до нової економічної моделі. Але напрям дій вже був відомий.

Додатковою перевагою став прихід у 2000 році Путіна, як Президента Росії. Той теж мав потребу у конфлікті і розумів, що тему Чечні довго використовувати не вийде. Тому Українське питання його зацікавило і він радо почав підігравати нашим «великим гаманцям».

Першим стрибком технології, стали Президентські вибори 2004 року, точніше їх реальний старт – восени 2003-го.

В ті часи, мені особисто довелось стати свідком однієї події. Того року, Януковича почали розкручувати в першу чергу на Донбасі, за принципом – Голосуємо за нього, бо він наш, Донецький. В той же час, в 2003 році Ющенко проводив по регіонах України тур – Форум Демократичних Сил. Останім і головним місцем форуму мав бути Донецьк, 30 жовтня 2003 року. Ось на той форум я і потрапив.

Коли ми приїхали до Донецька, нам повідомили, що навпроти палацу, де мав відбутись Форум, зібралось тисяч 20 противників Ющенка. Такий формат всіх здивув. Мітинги проти кандидатів ще не практикувались в той час. І не дивлючись на рекомендацію організаторів відмовитись від Форума, ми всі вирішили піти і подивитись, чого це вони не бажають Форуму, ще й так багато людей, чим їм заважає виступ політика, перед його прибічниками.

Як виявилось, учасники мітинга теж того не розуміли. Делегати Форуму – до двох тисяч людей, зібрались в холі готелю через дорогу від палацу, та на маленькій площі перед готелем. А противники зайняли саму площу палацу культури так, що ми стояли через дорогу одні напроти інших, та їх було більше нас разів в 10. Ми з колегою вирішили піти у табір ворога і розібратись, проти чого вони виступають. Нас спробували відмовити і дарма.

Зайшовши у натовп ми побачили, що на нас хоч і косились з подивом (була символіка Форуму) та навіть думки чипати ніхто не мав. Ми оглядались, більшість людей були достатньо розгублені, поки один із учасників не задав питання до нас: «О, ребят, может хоть вы знаете нахрена нас сюда привезли? От работы оторвали, шахты закрыли, что там ваши говорят?» Ми робко потиснули плечіма і вже збирались щось відповісти, як нас перебив інший шахтар, і відбувся діалог:
(від себе: формулювання діалогу звичайно не точні, бо пройшло більше 10 років, тому переданий лише зміст).


Ну против Ющенко!

Да я понимаю, что против Ющенко, а кому он мешает? Пусть выступает себе! Зачем нас сюда гнать?

Не знаю, сказали! Сиди! Тебе что мешает кто-то.

Да я не привык без дела сидеть, а здесь просто не понимаю, что делать! Ну Ющенко едет, ну кто хочет идет слушать, кто не хочет не идет, а чего нас сюда загнали. И кстати, чего он фашист? (від себе: в той день, зранку всі білборди Донецька були з плакатами фотожаби Ющенка у формі СС).

Ну типа у них же Рух там, ну западная Украина, Рух, Бендеровцы, фашисты, ну типа намек такой.

Другий співрозмовник пожав плечима показавши, що так і не зрозумів, що він тут має робити.

Продовжуючи нашу прогулянку ми часто ставали свідками таких суперечок. Були там і прибічники Ющенка, що не проти були його послухати, були і противники. Все ж таки тоді до Ющенко ставились, в більшості, як до плітика, який утримав курс гривні в 1998 році та припинив затримки у виплатах пенсій і стипендій у 1999 році (доречі тоді затримки були по всій Україні, і чекати доводилось місяцями). Таких тем, як мова тоді ще не існувало взагалі. 12 років незалежності, 7 років Конституції, де було закріплено статус української мови, як єдиної державної, а проблеми і мовного питання як такого не існувало. Всіх все влаштовувало. Але мовне питання штучно створили саме під час тієї же виборчої компанії, коли вдруг, неначе сказившись одночасно, сторона Ющенко почала кричати про негайний захист мови (не пам'ятаю, хто був рупором), а сторона ПР вдруг стурбувалась захистом російськомовного населення, яке до цього навіть не знало, що потребує мовного захисту (рупором ПР, здається був Калашніков). При чому не варто казати, хто перший почав (від себе: здається таки ПР почали захищати російськомовне населення першими), бо якщо і був розрив між першим і другим, то вкрай малий, обидві сторони почали підіймати цю тему одночасно. А діяли системно, наче довго готувались.

Так ось, повертаючись до того Форуму. Десь в середині дня, на тому майдані з'явились намети, де почали розливати горілку. Годинам к 15-ти, натовп був вже абсолютно інший, і ходити туди було дійсно небезпечно. Причина зміни стала зрозуміла – люди знали, що прийшли протестувати проти Ющенко і його прихильників, горілка загострила емоції і понизила рівень аналізу, п'яні почали вести себе агресивно, а ті хто не пили, просто мовчали, щоб не провакувати п'яних, в результаті виник ефект маси, де начебто весь майдан те підтримував, що стало викликати стан агресії та бездумну активність проти прибічників Ющенка, навіть у тих, хто не пив – звичайна психологія натовпу.

Протягом всієї виборчої компанії, питання протистояння сходу і заходу постійно загострювалось. Та коли вибори відбулись, і Помаранчева революція пройшла. Технологію потрібно було міняти, і створювати продукт, який би продовжував конфлікт у позавиборчий період.

Тоді обидві партії, повитягали із невідомості радикалів різних сторін. Це був певний праймеріз, де на телеканали масою викидали різних політиків, яких ніхто раніше не знав, але які все гучніше і гучніше кричали на теми УПА, СРСР, мови і т.і. В результаті такого відбору, впевнену перемогу отримали Вадім Колєсніченко із ПР та Олег Тагнибок із Нашої України. Але Тягнибок перестарався і його довелось виключити іх фракції за антисимітизм, і тоді всі дізнались про Свободу. А Колєсніченко успішно продовжував пакоснічати і в складі партії, а не як її лідер.

Протистояння надавалось порціями, в певні часові періоди загострюючись, а в інші, затихаючи. Наче, як в анекдоті про Горбачова, у якого попросили вагон горілки на сибір, бо народ протверезів і запитує, куди царя поділи? Так і тут, дивним чином більшість конфліктів співпадало із вибухами на шахтах донбаса, або із затопленням західноукраїнських сіл, або іншими проблемами, що загострювали соціальні питання, і нарад починав задаватись соціальним запитам, так одразу ж виникав закон про мову, або святкування дня народження Шухевича, або Сталін у Запоріжжі і т.ін. аби народу було на що увагу перекинути.

Голвна умова – не думай про своє, думай про спільне, особливо, коли навколо така війна ЗА або ПРОТИ УПА, СРСР, мови і т.ін. А ще, останім часом з'явився лозунг: требя працювати, а не мітингувати. Ну це вже вибачте, повна спроба перетворити людей у рабів, які вимушені виключно працювати не маючи жодних прав, бо мітинг та - це форма захисту прав.

Та зараз у сторін виникла криза жанру. 10 років війни, але все ж люди почали звертати увагу на "своє", точніше на відсутність свого будь-чого. Звичайно 10 років промивання мозку ні для кого не пройшли дарма, і протистояння ще є, але стримувати соціальний запит і владі і опозиції стає все складніше. Відповідно, не за горами і повне усвідомлення того, що 10 років нами грали наче пішками в інтересах олігархів. І як наслідок, об'єднання країни!

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

[Перлинка]

ага, роки рабства даються взнаки - терпіти це в нас в крові (

якого рабства?я ніколи не була рабом і ти теж маєш таку можливість

[taranjka]

яка різниця, якщо терорист підірве літака?

Тобто терористи захоплюють літаки ,щоб там в небі разом зі всіма підірватись ?

а ти думаєш шо "наш терорист" тебе в Європу відвезе?

[Перлинка]

А не відвезти в Європу -це значить підірвати?
Таранька ,не треба хитрувати ,ти ж чесна .
Я хочу бути живою ,і щоб всі кого я люблю , залишились живими та неушкодженими.
А ще буде шкода ,невинних ,або навіть винних ,але глупих романтиків ,які помруть ні за що,нічого не добившись .