TYulia » 28 червня 2015, 12:57
Трохи в тему, трохи ні. На мого малого лякали швидше не діють. Деколи кажу, що цигани заберуть, бо просто дядьком не хочу лякати, щоб потім всіх чоловіків не боявся. Останнім часом не можу на нього управу знайти. Найбільше виводить мене його тікання. То добре з одного боку, що він такий безстрашний, але з іншого боку, то тікання страшне для мене, бо воно так зовсім бездумне. І попри дорогу може бігти, а там машини, і в парку до всяких небезпечних місць, за які ми вже неодноразово зауважували, а він як на зло знову і знову туди, як спеціально, і то навіть не оглядаючись за мною. Кричу, біжу в догонку, кажу, що не піде на машинки, в сітку, мультики не включу. Але щоб то дуже добре діяло я не замітила. І чи то добре наприклад на другий день чи через певний час нагадати йому за то "наказаніє" і не пустити на машинки чи т.п? Грозити, що підем додому, мені певно не підходить, бо як він спротивиться тому, то я його фізично не зможу додому доправити. Як то мудро наказувати-пояснювати-лякати? І ще як то в кут ставити? Бо він там і хвилинки не стоїть.
Перші сім років дитину потрібно любити, другі сім років треба її виховувати, треті сім років - бути їй найкращим другом, а потім відпустити її і молитися, щоб у неї все було добре...
