Сьогодні, поки я пекла черговий пиріг, дитя дістало собі з тумбочки мій крем для лиця (стала на носочки), котрий ми з татком аж вкінець тумби засунули, і обмастилось ним з ніг до голови. Вобшем чую з кімнати: "Маааам! Маааам!". Кричу собі: "Ніка, як чогось хочеш, прийди і скажи!". Приходить на кухню моє чадо Руки по лікті в кремі (обидві) і лице теж (губи в тому числі, видно, пробувала на смак). А я стою і думаю:"Злитись? Кричати?....А що це поможе? Сама винна, лишила дитину одну в кімнаті і пішла на кухню". Поки я думала, дитина в захваті. Радості нема меж, бо ж таки зробила своє "Мазь-мазь", яке ми не дозволяли на протязі дня. :D Короче, поступово моя злість перейшла в регіт, і то такий, шо ледве зупинилась.
От таке моє янголя.
Розказуйте про витівки своїх діток. Посміємось разом. :D