коли створення сім"ї не приносить щастя...

[мешканка]

наразі, вона розлучилась.... щоб бути якось захищеною, а, найгірше, що вже не вірить жодному чоловіку і не хоче більше ніяких стосунків....не вірить в кохання. Можливо, рана ще свіжа і все ще пройде...

[гра з вогнем]

хай звернеться до психолога. можливу в соціальну службу (там має надаватися безкоштовна підтримка)
чому до психолога. бо можливо жінка підсвідомо вибирає "такого" чоловіка. не знаю, важко щось сказати без реальної історії.

якщо до вас звертається подруга з історією про побої чоловіка, дуже важливо підтримати її
обговорити куди і до кого вона може сховатися. коли чоловік б'є, прийшов п'яний і розлючений (оскільки в критичній ситуації, може статися так. що жінка просто не знає куди діватися). потрібно наперед продумати до кого звернутися (хоча б щоб переночувати і пережити приступ люті чоловіка), це може бути сусіди, подруги. батьки, люди, які прихистять у будь-який час і до яких не добереться чоловік.

а потім вже надайте інформацію про центри підтримки жінок, які зазнали насилля (такі центри є і в тернополі. не знаю чи досі функціонують), інформацію про такі центри має соціальна служба.
також жінка може звернутися на телефон довіри. де їй нададуть кфаліфіковану допомогу і порадять як попкроково діяти у подібних ситуаціях.

[Melisa]

А як вчинити, коли Вона робить все можливе, щоб урятувати сім"ю: змінюється сама, багато терпить і продовжує любити Його. А Він, в свою чергу, не хоче нічого міняти, бо ліньки, лише злиться на те, що не подобається і каже, що не може сприймати Її такою, якою Вона є тепер. На компроміс не йде, запропонувати вирішення ситуації сам не може, а під час конфліктів постійно говорить про розлучення. Тож чи варто Його стримувати? Чи варто Їй боротись за своє кохання і збереження сім"ї заради дітей, якщо з Його боку почуттів уже нема, лише сексуальний потяг?

[Natalinda]

Nelya це так сумно. Незнаю навіть що сказати в такій ситуації. Їй треба прикласти максимум зусиль то точно. Але якщо результату ніякого, то навіщо мучити себе і мучити дітей. Вони ж все розуміють, все бачать, і все залишає на їх характері відбиток.
В таких ситуаціях є багато нюансів і на них теж треба зважати. Часто буває так що краще спокійна і врівноважена мама і тато на вихідні, ніж тато з мамою в одній хаті, але постійні нерви.

[мешканка]

Звісно, чужа сім"я -темний ліс....Тому тут важко щось радити, але згідна з Натіліндою, що треба прикласти ВСІ можливі зусилля... жодне терпіння не дається нам легко...але всі зусилля, які ми вкладаємо, несуть в собі великі блага для нас же самих... як в нас в народі кажуть, що Бог не дасть більше, ніж людина може витерпіти...Часом потрібні місяці, а часом і роки...але будь яке випробування може стати благословенням, в залежності до того, як до нього підійти.... Звісно, легко мені от тут сидіти і все так гарно розписувати. Єдине, чим можу справді допомогти, так це молитвою за НЕЇ і за НЬОГО.

[Naya]

Дівчата, а чого ви от пишете про терпіння, що потрібно його набратися, робити все для збереження сім"ї, мінятися і т.д...
Для чого?
Ні, ви не подумайте, я дуже високо ставлю сім"ю, як цінність, але...
Старатися мають двоє. Якщо жінка робить все, і, навіть, більше, а чоловіку по барабану, то толку з того. Нічого не вийде, лиш втратиться здоров"я, зіпсуються нерви...
Сім"я то теж робота, але обов"язково двох і більше людей. Якшо париться лиш один, намагаючись вилізти зі шкіри, щоб зберегти сім"ю, він і вилізе, а сім"ї, як такої не буде. Ніколи.
Звісно, терпіння треба набратися. Але не на тій стадії, коли є регулярні сварки, побої, відсутні повага та взаєморозуміння. Треба дивитися правді в очі, якщо таке вже ввійшло в норму, то марне сподіватися, що щось зміниться. В цьому випадку краще направити енергію в інше русло, ніж берегти таку сім"ю.

[Natalinda]

Naya я ж пишу, що тут ньюанси треба знати. В ситуації яку ти описуєш, то взагалі чоловіка під три чорти посилати треба

[мешканка]

от от...Ная... не мала я на увазі аж таке Просто, деколи, в чоловіків бувають свої "критичні дні"...Якийсь там кризис "середнього віку" чи щось таке... Головне. не спішити, не ламати дров... Розійтись завжди встигнуть, але, вибачте мене за мої такі приземкуваті погляди, в нашій країні бути середньостатистичною одинокою матір"ю не так вже й легко... Тому, часом, треба і про інший бік медалі подумати. Я завжди кажу так: перш ніж робити серйозний крок, треба уявити собі найгіршу ситуацію, яка може скластися і, тоді вирішувати, чи готові ви до такого...чи варто ще трохи почекати...А чому я кажу, що терпіти...тому що ВИ ДАЛИ КЛЯТВУ!!!!!!!! і в горі і в радості, і в хворобі і в здоров"ї.... без ніяких "але"...без "пом"якшуючих" обставин... Доки СМЕРТЬ не розлучить...а не доти, поки мені з ним добре.... Хай там мої погляди застарілі і т.д. але я вірю в те, що ШЛЮБ Є НЕРОЗРИВНИМ!

[Marta]

Я колись вже думала над цим питанням, і якось ще прийшла до такого,що по-любому треба починати з себе,переглянути свою поведінку.
Є жінки-жертви, яких любий чоловік буде не поважати,які самі провокують його на таке. Є в мене історії, і спостерігаючи за людьми, робиш висновки,що жінки,яких б"ють, самі себе не поважають,принижуються перед чоловіком, всьому догождають, це такий слов"янський тип- жінка хлопоче-наварює-обстірує-все на столі гаряченьке подає,та ще й припрошує,та ще й з стаканчиком горілочки, а чоловік відчуває себе пупом землі і ще після вечері лупне жінку пару раз-ооо, любов!) І ще-в жертв завжди страх в очах перед чоловіком, а страх породжує агресію,дає їй розвиватися. Ще є одна історія-коли чоловік спробував підняти руку, а жінка яяяяяяк запустить в нього вазою! Звичайно, я б на таке не зважилась, та й це не розумно-ваза важка,ще можна відсидіти...але вони вже живуть купу років, мають сина, мають внука, він після того ні разу не підняв на неї руку, гарна міцна сім"я-просто знає, на що вона здатна...))) І ще з кожною новою жінкою чоловік може вести себе по різному. Одну на руках носити,одну бити. Чому? Ми маємо те,що дозволяємо?...

[kamisia]

Сімя і сімейні цінності то все настільки відносно, тобто в кожного свої цінності. Детально: Я позашлюбна дитина, мої батьки подали заяву в ЗАГЗ, завагітніли і потім мама почула, вибирай або я або дитина, ну по тому шо я тут пишу ви поняли шо мама вибрала ))) Один час, на порозі емоційно-статевої-кризової і ше всяко разної зрілості (13-14 років) я дико на маму обіжалась.... Моя одногрупниця з просвіти на маяк (для бамівських 16 поверхівка-11 школа) зимою в шльопанцях прибігла.... тато пяний, бються.... навіщо мені такий тато, шоб в хаті хлопом смерділо, і шоб сідушка на унітазі була піднята????? Хоча попри мій оптимізм інколи бракує край важливої присутності тата в сімї, його, тата інколи так бракує, цвяха забити, ну і всьо такоє ))) но ліпше я попрошу сусіда ніж такий тато.... В своїй сімї хочу бачити сильну і слабку )) жінку, тобто мене і ТВЕРЕЗОГО негулящого чоловіка. Мені здається що навіть з гульками (відносно звичайно, до міри :shock: ) можна зтерпітись ніж з алкоголем..... Для мене зразок с'ім'ї дідусь і бабуся, 40 років разом, доки смерть не розлучить.... померли рік за роком... Слова кривого одне про одного не сказали.... з слів мами по разу кожне було бите )) дід коли з військових дій листа не писав, 2 тижні (Совети притримували листи, потім прийшли пачкою), незнали чи живий, отримав ляпаса, і бабуся, тож ляпаса, шо на швидкості 120 помогала керувати машиною (чуть не під камаз...) Короче кажучи ДОКИ СМЕРТЬ НЕ РОЗЛУЧИТЬ но з РОЗУМОМ і БЕЗ ФАНАТІЗМА як в одну так і в іншу сторону.