Я все таки за пісяня "по Комаровському", чи по кому б там не було - раніше ніж в 1,5 роки це стресово і трудомістко, хоча і можливо (є ж дуже непогані результати).
я лігнькувата в тому плані мама, тому з горщиком дітей знайомила після року, але не садила-ловила, а просто розказувала для чого то, демонструвала на іграшках, а часами закидувала його подалі. Результати такі - Марко за два тижні до свого дворіччя навчився проситись пісяти на горщок вдень, а через 3 дні - какати. З часом почав спати сухим всю ніч. для мене це було дуже добре, бо до того часу він не просився жодного разу. Але в нас був "збій" на грунті ревнощів. Десь тут на форумі я про це писала. То він свідомо пісявся "на зло мені". минулося тільки тоді, як я почала те діло ігнорувати - попісявся - мовчки витерла, поміняла штани, так само мовчки відійшла і 2-3хв не звертала на нього уваги. Тепер нам 3 роки і ніби без промахів.
Златочка приносить горщик, книжку сідає і каже "читай" за призначенням не скористалась жодного разу. Я вирішила відкласти це діло до весни.