Жаліємося :( 1

[happymami]

Висказала мені чого то дитина примотана незрозуміло чим, що я травмую дитину

ШО, СЕРЙОЗНО??? Мені ще ні разу ніхто в лице не сказав нічого подібного.Навпаки навіть дільнична казала, ой як добре шо дитина під боком в мами... Хібашо більшість питає - а він там не задуситься? А шоб прям за то шо примотаний... Кашмар. До речі пам*ятаю пам*ятаю я той кабінетик... Вони там завше нєрвні. Колись ми стояли в черзі, то тьотя звідти вилітала шоб всі дітиська котрі єв коридорі в черзі були тихо, бо шум їй заважає. І шо завелика черга була, і шо в них години роботи не безрозмірні... Я їх також можу зрозуміти, сама не люблю уму і всьо такоє, але хай тоді йшли би на роботу в якусь поліклініку для пенсіонерів.Може ті тихенько сидять в черзі? Співчуваю вам, Ліля. То капєц якийсь з нашими поліклініками...
Була свідком ще такої сцени, коли мама приїхала з дитяточком манюнім на прийом до ортопеда, йде в реєстратуру брати свій талончик.а їй кажуть - а ортопеди нині обоє на лікарняному, прийому немає. Їжжайте зі своїм мацьопством додому і приїдьте за кілька днів. І не гребе нікого, шо возитися з дитятком не так то й легко... Еххх. Сумно то всьо

[lore1ei]

Висказала мені чого то дитина примотана незрозуміло чим, що я травмую дитину

ШО, СЕРЙОЗНО??? Мені ще ні разу ніхто в лице не сказав нічого подібного.Навпаки навіть дільнична казала, ой як добре шо дитина під боком в мами... Хібашо більшість питає - а він там не задуситься? А шоб прям за то шо примотаний... Кашмар. До речі пам*ятаю пам*ятаю я той кабінетик... Вони там завше нєрвні. Колись ми стояли в черзі, то тьотя звідти вилітала шоб всі дітиська котрі єв коридорі в черзі були тихо, бо шум їй заважає. І шо завелика черга була, і шо в них години роботи не безрозмірні... Я їх також можу зрозуміти, сама не люблю уму і всьо такоє, але хай тоді йшли би на роботу в якусь поліклініку для пенсіонерів.Може ті тихенько сидять в черзі? Співчуваю вам, Ліля. То капєц якийсь з нашими поліклініками...
Була свідком ще такої сцени, коли мама приїхала з дитяточком манюнім на прийом до ортопеда, йде в реєстратуру брати свій талончик.а їй кажуть - а ортопеди нині обоє на лікарняному, прийому немає. Їжжайте зі своїм мацьопством додому і приїдьте за кілька днів. І не гребе нікого, шо возитися з дитятком не так то й легко... Еххх. Сумно то всьо

ну та мені дільнича теж таке казала, і про розведені ніжки, як то добре, і про коло циці.
але справа навіть не в тому,що її хвилює здоров'я дитини, просто вона нєрвная с утра і усьо. і хочетсо їй покрічать.а тут прішла маладая і нєопитная мама, і можно поорать.
я б теж могла поорати, але думаю, чи тре воно мені,годую дитину грудьми, ще мала заразиться тою заразою. Вона якась ше більш була роздратована шо я флегматично дивлюсь на її крики)

[мешканка]

Ех, і бувають же такі негативно настроєні люди.

Ой, сонечко, в нас негатив -з усіх боків аж пре... люди розчаровані та обурені на життя, а зриваються на кому попало. Ти молодець, що тим не переймаєшся!

[lore1ei]

Ех, і бувають же такі негативно настроєні люди.

Ой, сонечко, в нас негатив -з усіх боків аж пре... люди розчаровані та обурені на життя, а зриваються на кому попало. Ти молодець, що тим не переймаєшся!

нажаль це правда(
воно звісно зараз жити тяжко, але як же так жити, у вічному розчаруванні та обуренні, не бачучи щастя.
а для щастя треба небагато,в мене от лише 10 кг)

[alenka]

ми з чоловіком намагаємося жити за принципом "не роби комусь того, що не хотів би отримати сам". Я думаю якби всі жили за цим принципом - то стало б набагато легше і приємніше жити всім. Нам так не тяжко, а от дуже багато наших знайомих так чомусь не можуть.

[Liza]

на День матері матиму 2 місяці, коли я ЦІЛОДОБОВО ЗНАХОДЖУСЯ РАЗОМ З ДИТИНОЮ І НЕ МАЮ ПРАВА НА СЕБЕ. НІЯКОГО ПРАВА. НІ НАЙМЕНШОГО ПРАВА.



як можна поставити паузу в материнстві???
як можна декому вкрутити в мозок те, що я маю потребу відпочити від щоденної однаковості і нестерпно волаючої дитини??? так щоб припинити капання на мозги. сама себе задовбала цим.
ви не відповідайте, я знаю і незнаю відповіді, але во сама відповім - ніяк і ніяк. хіба що відмовитися від сім"ї. але дуже хочеться сподіватися на щось. незнаю, на що. може на те, що стане легше жити якось само? повний тупняк і куча протирічч.

моє відчуття щасливого материнства час від часу приходить, але дуже часто мені здається, що щоразу то була випадковість.

може картатиму себе потім за ці слова, але виговоритися хочеться. мій ЖЖ читають мало хто, бо я там не пишу про сєкась, планокуріння і майже ніколи не створюю епатажу. а говорити усно не завджи вдається влучними словами, бо я гальмую, деградувавши в цїй одноманітності - часто приходиться людям розжовувати, що я маю на увазі. то не вони тугодумні, а я тугоязика.

та я знаю, знаю, що взагалі потрібно робити. але не можу.
треба і тішитися життям (нелегко примуситися до цього), і шукати для себе цікаве заняття (а часу то - фіг там) і всяке таке.

[мешканка]

Лізонька, якщо ніхто тебе не підтримає-то тут і до депресії рукою подати. Сонечко, невже ніхто не захоче залишитись на годинку-другу з малечею, а щоб ти собі відпочила? Якщо ніяк-то приходь до нас в гості. В нас місця багато, розстелимо килимка на підлозі. малечі будуть бавитись а ти собі чаю поп"єш, музику послухаєш...відпочинеш, хоча б, обстановку зміниш... Нелю запросимо до гурту. Не соромся, мені буде тільки приємно, тай живете ви не так далеко ;)
Сонечко, я тебе прекрасно розумію...часом аж самій хочеться криком кричати на цілий світ і відчуття таке, що задовбало вже все, і сім"я і обов"язки... Але мені якось в цьому помагає чоловік: лишається з малими і виганяє мене ввечері кудись на годинку - другу. Допомагає... Сонечко, я завжди рада чимось допомогти..тим більше що в нас є багато спільного.

[Oksana]

Лізуньчик, і я готова допомогти!!! Ти тільки свисни! Візьмемо твого Святика в охапку, і погуляємо з ним, пограємось. Я не маю чого аж так жалітись, чоловік допомагає дуже, але...і в мене таке буває. Буває тоді, коли хочу хоч годинку провести на самоті з чоловіком, коли хочу з ним бодай в магазин за покупками вийти, прогулятись хоч годинку вечером. А ні, вроді і з батьками живемо, і помагають, але якось так заведено, що при кожному такому проханні я себе винною почуваю, чи що. А щоб мені таке запропонували...то такого вже дааавноооо немає. От і мене деколи пробирає від безвиході, і від того, що при всюди вимушені тагяти дітей за собою, а це вже не так просто, бо в них вже свої інтереси...
Так, що дивись скільки нас тут, забавимо Святика, а ти віддихнеш!!! ;)

[lore1ei]

Тримайся,Лізочка!!!
Я тебе прекрасно розумію, оскільки сама дуже рідко куди можу відлучитись без малечі.
Хоч і живемо з свекрами, але вони не дуже охотно лишаються з малою.
Свекруха, то взагалі живе у своєму світі, свекор хоч і лишиться як попросити, але я відчуваю якусь провину і постійно переживаю за малу.
Мені так не хватає хоч раз в день сісти, і попити кави пів годинки, і не думати шо щось не зварено, чи не попрано, чи дитина кричить.
Але і часу нема, і від кави мала не спить(
Чим старша мала стає, тим я більше відчуваю себе щасливою мамою.
От вона сіла, поповзла, пішла, вже зуби є, вже грається тихенько, каже мама.
А потім ще підбіжить щоб поцьомати, ех, яке ж то щастя!
Зараз потепліло, можна і думати про якусь подорож.
Купа нових вражень!
Головне не кидатись у рутинність.Бо то найгірше.Чоловік каже що за тиждень роботи так не вимучується як за вихідні)
І то він і не готує, не пере, не прибирає.

Кожен день робіть щось цікаве і нове.

[Natalinda]

Ліза, тут кожна з нас тебе розуміє: хтось більше, хтось менше. Можна сказати "така наша жіноча доля" але це ж так добре що вона саме така, що саме нам, а не чоловікам дано таке диво - народжувати діток, годувати їх найсмачнішим молочком, бути з ними кожну секунду нашого життя... Без сумних моментів ми б не відчули щастя...Так задумано Всевишнім...І це добре...
Тримайся! Все минає... і це теж минеться!