Родинний форум "Сімейка"

Їх не видалити однією клавшею. Вони написані від руки. Що це для вас сьогодні? Свято душі, швидший спосіб запамятовувати чи непотріб і переведення паперу? Для чого зараз пишуть не на компі?

(пісня на цю тему "Kilkelly Ireland")http://www.youtube.com/watch?v=TaHhNi-f2G4

пробувала писати чоловікові - не надто оцінив
коли б мені написали - дуже було б приємно :) Люблю всякі писульки :)

А так то писала хіба знайомому з місць не надто віддалених... Бо по іншому не виходило.

В мене є блокнот, в який я записую, що треба зробити, що треба купити, всякі різності.
Для мене так наглядніше, люблю писати, а потім гортати листки, викреслювати, що вже зробила,т.д.
Листи колись писала багато, але зараз просто нема часу і якщо чесно, лінь йти на пошту, купувати конверт, потім писати, заклеювати, потім чекати відповідь, коли є інтернет!
Хоча, звичайно, я от тільки зрозуміла, що скучаю за тими почуттями, коли отримуєш листа, коли відкриваєш його, запах паперу.. Цікаво, чи ще хтось пише листи?

А я люблю і донька теж любить. Ми завжди всякі записочки пишемо, ховаємо, тоді знаходимо. І відкритки намагаюсь від руки писати. От ще запалилась бажанням навчитись стрічки в такі кручечки звертати. Забула як там воно називається таке мистецтво..к...

Ооо, листи-це моє! Колись я страшенно хотіла, щоб у мене був хлопець, котрого б я чекала з армії. Хотілось довести, що я вмію чекати і крім того, писати щодня листи. Така мрія збулась. Щоправда чекала я з армії лише своїх друзів або товаришів. Листи писала і деколи ще пишу (дуууже рідко). Всі вони досі зберігаються в шафі. Колись хотілось сісти і перечитати, але дитя не дало.
Я пам"ятаю, як чекала відповіді: то з Рівного, то з Києва, то від подруг з Росії та Америки... Пам"ятаю, як приходила з навчання, заглядала в поштову скриньку...а там лист! :yahoo: :yahoo: :yahoo: Щастю не було меж. І що? Ви думаєте, я його одразу читала? нєа. Я переодягалась, обідала(вечеряла) і аж тоді зручно вмощувалась на свому ліжку і читала-читала-читала... А потім відписувала. Спочатку відписувала "чорновий" варіант, потім переписувала. (Дурка! Зараз я б так не робила). А конверти тоді (та і зараз) були без малюнків, то я ще умудрялась щось намалювати, щоб цікавіше було. Короче, написання листів, як і отримування приносили масу задоволення.
Інтернет -добре, бо не треба часу багато та зусиль, щоб написати чи отримати відповідь. Але паперові конверти і 2-3 списані сторінки зошита в клітинку - це щось. :yahoo: Я скучила за тими часами...

Ну з листами ніби зрозуміло, а як з відкритками? Чи отримуєте ви відкритки по пошті? Коли таке було востаннє?І чи це є для вас підтвердженням що вас пам"ятають і люблять? А самі підписуєте від руки, ідете на пошту і відправляєте, робите їх можливо самі чи даруєте завжди на кожне свято?
Подумала недавно, що ми з донькою хоч трохи і скрапбукаємо, але давно вже не висилали нікому відкритки поштою, крім свекрухи. І шкода мені так стало, бо просто лінуюсь то зробити. Але точно знаю що хочу, бо вірю що людина яка отримує відкритку чи листа- відчуває тепло наших рук на відстані. А це таки вартує того, щоб відправляти.

Пишуть листи і відкритки , дівчата. Саме час!

mari написав:А я люблю і донька теж любить. Ми завжди всякі записочки пишемо, ховаємо, тоді знаходимо. І відкритки намагаюсь від руки писати. От ще запалилась бажанням навчитись стрічки в такі кручечки звертати. Забула як там воно називається таке мистецтво..к...

квіллінг! якраз роблю відкриточку. потім похвалюся результатом ;-)

Лсити вже не пишу давненько. Інтернет і мобільний з'язок по-малу замінив такий спосіб спілкування. :(
Откритки відправляла частіше.
Дякую за таку тему НАГАДУВАННЯ про те,що варто відправити кілька откриточок друзям...

Листи... Як я любила їх писати, перечитувати...
Я навіть 2-рідним сестрам писала, хоча практично кожних вихідних приїжджала до них у село, часом навіть раніше ніж лист приходив. Головне що тоді на це був час. А зараз всі кудись спішать, мобільний, скайп, мейл...
А відкриточки я на Різдвяні свята подрузі посилаю. Обов"язково писані від руки, коли йдемо на дні народження весілля теж підписую відкритки.

Пишіть листи і надсилайте вчасно,
Коли їх ждуть далекі адресати,
Коли є час, коли немає часу,
І коли навіть ні про що писати.
Пишіть про те, що ви живі-здорові,
Не говоріть, чого ви так мовчали.
Не треба слів, навіщо бандеролі?
Ау! — і все, крізь роки і печалі.
Ліна Костенко

Я іноді купую листівки під настрій, на таких стоєчках в супермаркетах. Подобається, що ніхто не заважає, можна тихенько передивитися і підібрати, кому яка б листівка підійшла ;-) А тоді підписую, (обов'язково від руки!) і відправляю поштою. Добре, що нагадали, давненько того не було!