Планування сім'ї.

[Гість]

Слава Ісусу Хресту!
Скажіть будь-ласка, чи використання презирватива для планування сім'ї є тяжким гріхом, якщо природній метот на даний час не підходить ( через гормональні порушення в організмі)?

[о.Мартин]

Католицька Церква висловлюється категорично проти використання вірними презервативів чи інших засобів та способів контрацепції. Ця позиція ґрунтовно висвітлена в енцикліці папи Павла VI “Humane vitae” („Людське життя”) з 1968 року. Усі ортодоксальні церкви вважають, що виливання сперми поза піхвою (або в презерватив) є тяжким гріхом. Сперма в час статевого акту повинна пройти природній шлях у внутрішніх статевих органах жінки для можливого запліднення. Чому воно так?

Пам’ятаймо, що любов – це дарування себе, а подружня любов, тим більше – це цілковите дарування себе, самовіддання. Любов – це також фундамент подружнього життя. Подружжя будується та живиться любов’ю. Статеве життя подружжя – це ніщо інше як інтимне виявлення любові. В статевому акті подружжя повністю відкрите для того, щоб приймати та віддавати свою любов. Тому у статевому житті не повинен бути страх, вагання чи сумнів, але повне самовіддання.

Усі види контрацептивів не дозволяються подружжю вільно та повністю віддаватися в інтимному житті. Підсвідомо вживання таких засобів – це вже ознака, що подружжя боїться повністю віддаватися.

«Страх є не що інше, як відсутність любові. Зроби щось з любов’ю, забудь про страх. Якщо ти сильно любиш, страх зникає. Якщо ти любиш глибоко – страху не знайти.» (прочитайте також статтю: З’являється страх там, де би його не мало бути, http://www.rozdum.org.ua/?p=79).

Контрацептиви спотворюють красу інтимного життя, так що воно вже не є взаємним даруванням подружньої любові, а перетворюється в засіб егоїстичного самозадоволення. Таким чином, Церква вчить, що всi форми контрацепції - перерваний статевий акт, оральні й вагінальні контрацептиви, внутрiматкова спiраль й хірургічна стерилізація, і, звичайно, презервативи - однаково вважається грiхом.

[мешканка]

Отче, колись чула цікаве запитання і не змогла на нього дати відповіді. Хочу почути Вашу думку. Так от: "Хто має більшу провину перед Богом: подружжя, яке народило декілька дітей і, на деякий час, користується бар"єрною контрацепцією, тому що з ППС (Природнім Плануванням Сім"ї) є проблеми, чи подружжя, яке використовує ППС, але, живучи багато років у шлюбі, уникає зачаття.?" Буду дуже вдячна за вашу відповідь.
І ще до вищезгаданого питання: " Подружжя свідомо використовує презервативи (тобто, усвідомлює, що це є гріхом), тому що з ППС є проблеми. То що краще: щоразу ходити до сповіді і сповідатись з того гріха, чи почекати, коли налагодиться ППС і тоді висповідатись "остаточно"? Дуже дякую.

[о.Мартин]

Хто має більшу провину перед Богом...?

Уникати зачаття - це важкий гріх. Це фактично не дозволяти дітям народжуватись, недозволяючи їм зачатись.
Деякий час використувати бар"єрну контрацепцію також є гріхом... це те саме!

Сповідь є важною тільки коли ми жаліємо за наш вчинок і з цілого серця стараємося більше так не грішити. Сповідь - не формальність. Гріхи не прощаються, якщо ми просто сповідаємося механічно...

Церква представляє такий принцип:

Особи, які хочуть укласти подружжя повинні знати, що ця інституція вимагатиме від них певної відповідальності та дозрілості. Коли ми перетворюємо подружжя і статеве життя в дещо інше, тому, що відчуваємо, що ми не зовсім готові жити справжнім християнським подружнім і статевим життям, тоді потрібно ставити інше питання: чому ми шукаємо оправдання? чи ми хочемо почути що контрацепція дозволена?

Проблема людини та, що вона постійно хоче переробляти на свій лад порядок встановлений Богом, і тоді коли падає в "халепу" вертається до Бога за допомогою...

[мешканка]

Дякую, Отче. Звертатимусь до Вас ще неодноразово, бо, частенько, на уроках (даю деякі уроки молодятам прицеркві) виникають питання, на які не знаю відповіді і запитати священика вживу-теж не вдається. Та й саме наше подружжя має з тим великий клопіт. От, скільки не питала отців-кажуть, що у такому випадку треба часто ходити сповідатись...але ж така сповідь буде не дійсною, адже справжньої постанови поправитися з гріха немає.. а відповідали мені, що чекати, поки станемо кращими не є добре, що то є гріхом гордості, бо без частої сповіді і Божої Благодаті гріх самотужки не перебореться...

[о.Мартин]

Завжди можна до мене звернутися чи тут чи навіть вживу! буду радий...

[о.Мартин]

Якщо існує загроза смерті для Матері і дитини під час вагітності...

Існують такі принципи:
1. Врятувати потрібно і Маму і Дитину (якщо це можливо використовуючи усі засоби модерної медицини)
2. Врятувати Дитину, якщо про це просить Маму!

Іван Павло ІІ проголосив святою жінку, яка, під час пологів віддала своє життя, щоб дитинка народилася.

[Гість]

В мене виникла непроста ситуація. Ми з чоловіком намагаємося користуватись природнім плануванням вагітності. але часто буває, що чоловік хоче близькості а я йому відмовляю, через "небезпечні дні". В мому випадку приходиться чекати 3-3,5 тижні і йому це важко. Деколи він просто "вимагає" близкості і ми використовуємо презерватив. В обох випадках я почуваюся винною, почуваюсь погано. Відчуваю провину перед Богом і не знаю, що мені робити. Коли йду на сповідь, то щиро жалію і, думаю, що вже будемо втримуватись, а, з часом, все повторюється. Ми хочемо ще дітей, але хочем почекати ще пару років, поки ці виростуть. Не знаю, що мені робити в такому випадку і як бути. Ця ситуація зле впливає на наші стосунки.

[о.Мартин]

Як бачимо, коли ми свідомо переступаємо правила любові чи до Бога чи до сімї, завжди лишається внутрішня провина.
Любов не шукає компромісу. Вона хоче віддаватися повністю. Вона також ревнива, вона хоче повністю володіти особою.

Пам’ятаймо, що любов – це дарування себе, а подружня любов, тим більше – це цілковите дарування себе, самовіддання. Любов – це також фундамент подружнього життя. Подружжя будується та живиться любов’ю. Статеве життя подружжя – це ніщо інше як інтимне виявлення любові. В статевому акті подружжя повністю відкрите для того, щоб приймати та віддавати свою любов. Тому у статевому житті не повинен бути страх, вагання чи сумнів, але повне самовіддання.

Усі види контрацептивів не дозволяються подружжю вільно та повністю віддаватися в інтимному житті. Підсвідомо вживання таких засобів – це вже ознака, що подружжя боїться повністю віддаватися. Контрацептиви спотворюють красу інтимного життя (вживання презервативів у подружжі дійсно огидно!), так що воно вже не є взаємним даруванням подружньої любові, а перетворюється в засіб егоїстичного самозадоволення.

Церква іншого вчення не має. Усi форми контрацепції - перерваний статевий акт, оральні й вагінальні контрацептиви, внутрiматкова спiраль й хірургічна стерилізація, і, звичайно, презервативи - однаково вважається грiхом. Інтимне життя повинне бути найкрасивішимим зєднанням двох душ, сердець, бажань, мрій, прагнень, тощо., а не простим біологічним процесом "випорожнення" гормонів![/color]

[Гість]

Слава Ісусу Христу! Отче у мене таке запитання: з понеділка час великого посту ми з чоловіком плануємо дітей, чи вважається гріхом планування дитинки під час посту?