о.Мартин » 08 березня 2010, 13:03
Де в Бібілії можна прочитати про різницю між гріхами...
В Біблії робиться різницю між деякими гріхами: "Усякий гріх, усяка хула проститься людям; але не хула на Духа (Святого) не проститься" (Мт.12,31). Також є гріхи, які "кличуть про помству до неба" (Буття, 4,10; Буття 18,20;19,13; Вихід 3,7-10; Вихід 22,20-22; Второзаконня 24,14-15; Послання Якова 5,4). Є також гріх, який робить нас винними у смерті Ісуса: "Тому-то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, - буде винний супроти тіла та крови Господньої" (1 Коринтян 11:17-30).
Якби усі гріхи були б рівними у своїй важкості, тоді кара за гріхи також була б така же сама. Красти 10 гривень і красти 100 мільйонів у.о. несуть за собою ту ж саму кару? Якщо ні значить важкість гріхів - інша.
В Біблії Ісус Христос також говорить про Суд остатнього дня. Тоді буде виявлена поведінка кожного (Мр.12,38-40) і також таємниці сердець (Лк. 12,1-3; Ів. 3,20-21, Римлян 2,16; 1 Коринтян 4,5). Ісус скаже того дня: "Усе, що ви зробили (і також не зробили) одному з Моїх братів найменших, - ви Мені зробили" (Мт. 25,40). Навіщо судити, якщо чи один чи два чи більше гріхів - одинакова кара?
Слово "судити" означає: "складати думку про кого, робити висновок щодо чого-небудь, оцінювати, розглядати справу, висловлювати свої думки, міркувати". При кінці світу Син Чоловічий буде судити живих і мертвих. Тобто Він, як верховний суддя цілого людства буде міркувати над злочинами і добрими справами людей, тоді одних прийме до небо, а других засудить до вічного вогню. На підставі такої правди віри, Церква почала сама міркувати, які гріхи більше чи менше заслуговують на вічний вогонь (не тим часове покарання, а вічне!!!). Невже один гріх може засудити душу до пекла? Зразу скажете: "залежить який він, цей один гріх!" І правильне у вас мислення!
Тому на підставі правд віри, які знаходяться у Біблії, Церква від самого початку, вважала деякі гріхи тяжчими за інших. Ще писав св. Павло: "...розпуста, нечистота, розгнузданість, ідолослужіння, чари, ворожування,заздрість, гнів, єресі, пияцто, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, - як я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, Царства Божого не успадкують" (Гал. 5,19-21). У своїх писаннях він перший вважав, що гріхи розрізняють за їхньою тяжкістю.
Церква вчить, що є гріхи важкі, смертельні, які руйнують любов у серці людини. Це тяжкі порушення Божого Закону, у важкій матерії, та які відвертають людину від Бога. Наприклад вбивство, написано "Хто каже що любить Бога а ненавидить свого ближнього, той - неправдомовець". Не має любові у того, хто вбиває. Такі гріхи тільки виявляють егоїстичну "любов" у грішника, любов до самого себе, і не до інших. Наприклад - аборт, також крадіж, обман, зрада! Кара за такі вчинки - вічне перебування у такому місці де душі позбавлені Божої любові - пекло.
І є гріхи, які ще дозволяють щоб існувала любов, навіть якщо вони ображають і ранять її. Це легкі гріхи.
Потрібно ще зрозуміти коли гріх є насправді гріхом. Гріх - це добровільний, свідомий переступ якогось Божого, церковного, і навіть цивільного закону. Гріх - це правопорушення, злочин. Грішник - це злочинець. Гріх є завжди гріхом. Вбивство лишається злочином, але відповідальність за нього можу бути різною. Для того, щоб гріх вважався важким чи легким, потрібно знати чи гріх був вільним вчинком чи зроблений під важким тиском, примусом, несвідомо, тощо. Обставини гріха також впливають на відповідальниість грішника. Це вже питання щодо моральності вчинку.
У державі суд засуджує злочинців. У церкві злочинці приходять перед Богом на суд у Сповіді. Свята Сповідь це суд Божий, на якому сам добровільно приходить злочинець та добровільно признається у своїх гріхах. Священик, через якого Бог вирішує долю грішньої душі, вислуховує усі злі вчинки каянника, цитує закон Божий, міркує над обставинами гріхів, та читає вирок, як це робить суддя у цивільному трибуналі. Однак у Сповідь, тому що сам злочинець прийшов признатися у своїх гріхах, і щиро перед Богом покаявся за свої порушення (а обманути Бога не можливо, адже Він і так ВСЕ знає, і ВСЕ бачить), священик дає розрішення, тобто відпускає йому гріхи (які б не були). Сповідь - це шанс розпочати своє життя наново. Це новонародження для душі. У Сповіді сам Господь Бог викреслює усі наші погані вчинки з книги нашого життя, дарує нам можливість розпочати усе наново з чистої сторінки. Тому важивий момент у Сповіді - це також мати добрий щирий намір поправити своє життя. На жаль, дехто вважає, що можна грішити і тоді сміло йти сповідатися! Це не так, сповідь повинна бути щирою - каятися щирим серцем за свої гріхи і щиро обіцяти, зробити усе у своїх силах більше так не грішити. Сповідь є недійсною, якщо немає такого наміру у того, хто сповідається.
