Слава Ісусу Христу! Отче, хочу вас запитати, а скоріше навіть не запитати , а попросити поради, бо дуже я загубилась у своєму житті. Ми з чоловіком зустрічалися три роки, одружилися, на час одруження я вже була вагітна, прожили шість років, чотири з яких, більш-менш, нормально, а два були пеклом, принаймі для мене. Мій чоловік ресторанний співак, уже через місяць після нашого одруження він умудрився вкрасти у сестри моєї матері 1600 євро, нікому про це не сказав ні слова, навіть мені, коли ми запитали його він признався, сказав що йому на апаратуру треба, і що до місяця часу думав повернути, щоб і ніхто навіть не знав про це, ми не робили тоді з цього великої проблеми, бо надіялись, що дійсно поверне .З цієї суми повернув може 400, решту віддала моя мама з відкладених заощаджень ,бо колись працювала в Італії, так вдома не залишилось ні копійки, ми жили на ті гроші котрі я отримувала за дитину, він підробляв в ресторанах. Через два роки моя мама поїхала знову до Італії, бо так як мій тато інвалід, то допомоги нам чекати не було від кого. Уже з тих грошей, що передавала мама він позичив собі 150, нібито другові , який повинен був їх повернути, але так і не повернув.Та це в порівнянні з попередньою сумою мізер. На даний час у нас троє дітей, моя мама допомагає нам одягом на дітей і матеріально,я не працюю, бо меншій ще не має трьох рочків. Протягом нашого спільного життя він завжди дорікав мені, що моя мама погана, в неї дійсно характер не найкращий, бо вона завжди говорить правду в очі, а правда як кажуть, очі коле. Та його мати для нього еталон, хоч до внуків вона приїжджає лише на день народження і Миколая, притому що нас розділяє відстань в три кілометри. Отже моя мама для нього монстр, хоча без неї він нуль, коли він хотів якихось нових колонок, чи ще якоїсь музичної апаратури то вже вона була добра, бо давала на це гроші. Коли я була в роддомі з третьою дитиною, він ніби то їхав до мене, але часто не доїжджав,або забігав лише на пару хвилин ,а додому повертався надвечір. Мені розказували про нього,що ніби то десь, хтось його бачив в компанії жінки , але я не вірила , бо думала, що це злі язики і довіряла йому, а він запевняв мене , що ніколи так не вчинив би. Але потім сама переконалася , що це правда, коли побачила в його телефоні смс другій жінці, де йшлося про кохання. В той же день ми про це поговорили , він клявся ,що таке не повториться, і він її забуде.На певний період все дійсно покращилось, як я потім дізналася , в цей час ця дівчина була в Америці по обміну між студентами, але коли вона повернулася, все стало навіть гірше. Він почав дорікати мені, що він творча людина, а я його не розумію, я старалась змінитися, потім він казав ,що бачить , що я дуже змінилася, заради нього , але вже пізно і йому вже цього не треба, бо йому дала розуміння ця інша жінка. Він запропонував жити разом просто заради дітей,бо почуттів він сказав ,що у нього до мене немає, він просто поважає мене як матір своїх дітей, я погодилася, думала що з часом все налагодиться. Ми промучились так майже два роки. Він рідко бував вдома, нервувався на мене і дітей. Наш дім став для нього безплатним готелем, він приїжджав на таксі, п»яний, майже завжди під ранок, я ще мала заплатити за це таксі, лягав спати зранку кричав де його чистий одяг, треба було все під ніс піднести, і їхав біля обіду знову ніби то на роботу, з цієї роботи за увесь останній рік нашого спільного життя він дав мені на діти не цілих три тисячі гривень, притому що за одне весілля він заробляв тисячу, а в сезон у нього їх було щонайменше 10, але не діло в грошах, а в ставленні, я вже забула своє ім»я , бо інакше як дурепа дурнувата він мене не називав,та ще іншими нецензурними словами, це все бачили і чули діти, і зараз я маю великі проблеми з їх вихованням, вони бачили його неповагу до мене і при любому зауваженні в їх адрес я чую-«мама, ти дура» , мені від цього дуже боляче, я не хочу їх лупцювати, бо вони від цьго ще більше озлобляться.Думаю, може коли трохи підростуть то самі зрозуміють, що так не можна.Ще був один прикрий випадок, останній рік я ходила на сесію в університет, в мене мало бути на наступний день два екзамени, старших двох дітей я уже поклала спати, а менша дівчинка, ніяк не хотіла спати, я попросила його щоб він її заколисав, бо мені ще треба було трохи підготуватися до екзамену, то він якось так потягнув дитину що вивихнув їй ручку, прийшлось серед ночі їхати в травмпункт, вправляти руку, він злякався і плакав що не навмисне. Ми живемо з дітьми у моїх батьків, перед приїздом моєї мами він пішов з дому, сказав що не може з нею жити в одному домі, і що зніме квартиру і нас забере, але напевно цього не станеться.До своєї мами він нас не забере , бо вона живе з другим чоловіком, і ми будемо їм заваджати, а квартиру напевно буде знімати вічно.Тим більше відколи він пішов . приїжджав до дітей лише раз, і два раза забирав до себе, та й дзвонить щораз менше.Як мені жити далі , мені самій з трьома дітьми так важко, тим більше ,що не я , а якраз батько, для них авторитет.
Я вже і з тією коханкою його говорила, він її два рази до нас додому приводив, але тоді я ще не знала що між ними щось є.
Я знаю, що підстав для церковного розлучення у нас нема, бо мене насильно ніхто до шлюбу не тягнув, але жити так я не маю більше сил. Напевно треба просто змиритися, і тягнути одній трьох дітей.
Два місяці тому один чоловік запропонував мені стати батьком для моїх дітей, спочатку я погодилась,і діти його полюбили, але тепер мене мучить совість, адже він ніколи в шлюбі не був, і може ще побудувати своє життя,як належне, а я роблю тяжкий гріх, і ще його спонукаю до гріха..Те що добре для Бога , не дуже добре для мене, а те що добре для мене, тяжкий гріх проти Бога.
Я цілком загубилася. Як жити далі???
