о.Мартин » 27 квітня 2011, 08:19
У Святому Письмі слово «Пасха» вперше зустрічається в Книзі Виходу 12:11. Слово «Пасха» походить від назви старозаповітного песах, - «перескочення». В контексті це означало, що Ангел Господній, знищуючи первенців в Єгипті, обминав, або ж "перескакував" єврейські доми, в яких одвірки були змащені кров'ю пасхального ягнятка.
З тих пір щорічно чотирнадцятого нісана в кожній єврейській сім'ї готували запечене ягня на згадку про милість Божу до них. Так святкували Пасху в часи Старого Завіту. Старозавітні пасхальні ягнята, так як інші тварини, яких приносили в жертву, слугували прообразом справжнього Викупителя, Який поніс покарання за наші гріхи на Голгофському хресті. В 1 Кор. 5:7 написано: «Наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений».
Пасха Нового Завіту - це Вечеря Господня, під час якої ми споживаємо Тіло і Кров нашого Господа Ісуса Христа. В Євангелії від Івана 6:53,54 написано: «І сказав їм Ісус: Істинно, істинно кажу вам: Якщо ви не їстимете Тіла Сина Людського, й не питимете Крові Його, не будете мати життя в собі. Хто Тіло Моє ість, та Кров Мою п'є, той має вічне життя, - і того воскрешу Я останнього дня».
Першу новозавітню Пасху Ісус споживав зі Своїми учнями під час Тайної Вечері. Пізніше апостол Павло в 1 Кор. 11:23-26 описує сам обряд християнської Пасхи: «Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, взяв хліб, подяку віддав, переломив і сказав: Прийміть, їжте, це є Тіло Моє, що за вас ламається. Це робіть на спомин про Мене!". Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: «Ця чаша - Новий Заповіт у Моїй Крові».
Назва «Великдень» («Великий День») з'явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. У світлому й радісному дні Христового Воскресіння св. Церква взиває небо й землю до святої Божої радости: «Хай небеса достойно веселяться, хай радіє земля, хай празнує увесь світ видимий і невидимий, бо Христос устав, радість вічна» (Тропар 1-ої пісні канона). Щоб могти краще зрозуміти велич, значення і дух празника Пасхи, погляньмо на його історію, його богослуження і значення для нас.
VI-ий Вселенський Собор (691 р.) у справі святкування світлого тижня вирішив: «Від святого дня Воскресіння Христа нашого Бога до нової неділі (цебто до Томиної Неділі) вірні повинні через цілий тиждень безнастанно перебувати у святих церквах, у псальмах і співах і піснях духовних, радіти й торжествувати в Христі, уважно слухати читання св. Письма та брати участь у св. Тайнах, бо таким способом разом з Христом воскреснемо й разом прославимося. Тому в цих днях не можна влаштовувати ні кінських перегонів, ані інших публічних видовищ» (Прав. 66).
Тропар Пасхи: «Христос воскрес із мертвих...», що його стільки разів співаємо у воскресному часі, коротко охоплює ввесь зміст, суть і значення празника. Осередок воскресної утрені творить канон. В ірмосах, тропарях і стихирах канона виступає перед нами Христос, як обіцяний Месія, як Бог у маєстаті й силі, як Спаситель і Відкупитель, як Переможець над смертю, адом і гріхом.
Христове Воскресіння дає нам незаперечний доказ Його Божества. Христове Воскресіння — це фундамент нашої віри. Яке б значення мала Христова наука, якщо б так часто Ним передсказане воскресіння не сповнилося? Апостоли, проповідуючи св. Євангеліє, часто покликуються на Христове Воскресіння, як на найсильніший доказ правдивості науки Христа. «А коли Христос не воскрес, — каже св. Павло, — то марна проповідь наша, то марна й віра ваша... Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих» (І. Кор.15:14,20). Тому правда про Христове Воскресіння І християнська релігія є нерозривно злитими.
Христове Воскресіння - це певна запорука нашого воскресіння до щасливого вічного життя. Як Христос воскрес, так і ми колись воскреснемо до нового світлого й вічного життя. Сам Христос запевняє нас про це: «Бо надходить час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд... Така бо воля мого Отця, щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в Нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня» (Ів. 5, 28-29;6,40).
стаття з газети "Катедра" (квітень 2011р.)