Родинний форум "Сімейка"

Сьогодні почула таке слово СЕПАРАЦІЯ. Воно було сказане в контексті розділення (чи то окремого проживання) розлученого (не в церкві, а лише на паперах) подружжя. Я нічого не зрозуміла, та й не дуже хотіла пхатися в чужу розмову, але мене дуже зацікавило, шо ж то за нововведення таке. Передивилася в Гуглі - нічого подібного не знайшла. Там лише визначення з фізики про якісь там розділення. Але це слово було сказане священником. Може то й не церковне якесь визначення, але чи знаєте ви його значення в церковному руслі? Дякую

Церковне право про “сепарацію” говорить наступне:

2– Розлучення під час тривання вузла

Кан. 863 – § 1. Настійно доручається, щоб супруг, спонуканий любов'ю і турботою про добро сім'ї, не відмовляв невірній стороні у прощенні і не розривав з нею спільності подружнього життя, якщо, однак, виразно або мовчазно не дарував провини, то має право припинити спільність подружнього життя, хіба що погодився на перелюбство або сам став його причиною чи сам також допустився перелюбства.

§ 2. Мовчазне прощення має місце тоді, коли невинна сторона, дізнавшивсь про перелюбство, добровільно з подружнім почуттям співживе з невірною стороноюь а це припускається, якщо вона протягом шести місяців підтримувала спільність подружнього життя і не зверталася в цій справі ні до церковної, ні до цивільної влади.

§ 3. Якщо невинний супруг добровільно розірвав спільність подружнього життя, то повинен протягом шести місяців передати справу про розлучення компетентній владі, яка, беручи до уваги всі обставини, має зважити, чи невинного супруга не можна б схилити до прощення вини і до того, щоб не продовжав розлучення.

Кан. 864 – § 1. Якщо одне із супругів робить спільне життя небезпечним або надто важким для другої сторони чи для дітей, то дає тим самим іншій стороні законну причину відійти на підставі декрету місцевого Ієрарха і також власним рішенням, якщо небезпека є наглою.

§ 2. На підставі партикулярного права Церкви свого права можуть бути встановлені інші причини, залежно від звичаїв народів і обставин місця.

§ 3. У всіх випадках, коли причина розлучення припиняється, треба відновити спільність подружнього життя, хіба що компетентна влада постановляє щось інше.

Кан. 865 – Після того, як дійшло до розлучення подружжя, слід відповідно подбати про належне утримання і виховання дітей.

Кан. 866 – Невинний супруг може похвально знову допустити іншого супруга до спільності подружнього життя. У цьому випадку він відмовляється від права на розлучення.

Сеперація не є розлученням. Це час даний на лікування відносин, якщо це можливо.

Отче, дякую за коментар!!! Соромно зізнаватись, але відкривши розділ "Розмова із священником" шукає саме подібну тему для обговорення. Я теж завжди думаю, що якщо подружжя шкодить здоров'ю, - то щось тут не те. Тільки от страждаючи доволі вже немало й важко, я всеодно до кінця не довіряю своїм переконанням. І часто мені видається, що мої душевні страждання через подружнє життя, це лише наслідок того що можливо я фізіологічно схильна до тривог, коливань, невротичних розладів. Хоча, щоразу молячись, чи бувши у церкві, одразу набираюсь відваги і стаю впевненішою, категоричнішою. Тобто, помолившись, у мене виникає не співчуття, бажання саможертовності, доброти до чоловіка, а навпаки бажання тікати від свого подружнього життя.
Вчора саме мала сповідь.
Відчуваю постійний душевний неспокій, що я не на свому місці, що чиню злочин. Передчуття погані. Злагоди немає у сім'ї.