о.Мартин » 16 квітня 2010, 17:58
Акти, через які чоловік і дружина з'єднуються одне з одним інтимно є чесні і гідні. Вчинені справді по-людськи, вони є знаком і виявом взаємообдарування, через яке чоловік і дружина збагачують одне одного радістю і вдячністю» (II Ватиканський Собор, Паст, конст. «Gaudium et spes», 49.).
Сексуальність є джерелом радості і задоволення. Отже, чоловік і дружина не чинять нічого поганого, шукаючи цього задоволення і втішаючись ним. Через подружнє єднання здійснюється подвійна мета шлюбу: добро самого подружжя і передавання життя. Не можна розділяти цих двох вартостей подружжя, не спотворивши духовного життя пари та не наражаючи на небезпеку добра подружжя та майбутнього родини.
Таким чином до подружньої любові чоловіка і жінки ставиться подвійна вимога – вірності і плідності.
Сексуальність здійснюється правдиво людським способом тільки тоді, якщо становить невіддільну частину любові, якою чоловік і жінка цілковито себе зв'язують, аж до смерті» (Іван-Павло II, Апост. зверн. «Familiaris consortio», 11.):
ІХ Божа Заповідь: «Не жадай жінки (чоловіка) ближнього свого» (Вих. 20,17).
Св. Іван відрізняє три види пожадливості, або хтивості: пожадливість плоті, пожадливість очей і гординя життя. Йдучи за катехитичною традицією, ІХ Заповідь забороняє плотську пожадливість. Етимологічне слово «пожадливість» означає будь-яку інтенсивну форму пориву людського прагнення. Християнське богослов'я надало йому особливого значення чуттєвого прагнення.
Соромливість охороняє осіб та їхню любов. Вона закликає до стриманості; вона вимагає здійснення умов взаємного дарування і повного віддання подружжя чоловіка та жінки. Соромливість - це скромність. Вона впливає на вибір одягу, на дотримання мовчанки і стриманості там, де з'являється загроза нездорової цікавості. Вона обачна.
Існує соромливість почуттів, так само, як і соромливість тіла. Вона виступає, наприклад, проти виставляння напоказ людського тіла для збудження «нездорової цікавості» в певних формах реклами або проти практики деяких засобів масової інформації заходити задалеко у виявленні інтимних справ людини. Навчати дітей і молодь соромливості означає пробуджувати в них пошану до людської особистості.
Християнська чистота вимагає пошани до гідності людини. Чистота серця звільняє від поширеного еротизму і віддаляє від видовищ, які сприяють розвиткові нездорової цікавості та непристойних фантазій.
Окремі гріхи:
1. Розбещеність або непоміркованим задоволенням еротичної насолоди.
а. Сексуальне задоволення є аморальним, якщо його шукають заради себе самого, відокремлено від мети продовження роду і подружньої спільності.
б. Мастурбація слід розуміти добровільне збудження статевих органів, щоб отримати еротичне самозадоволення а не задоволення подружньої спільности.
в. Порнографія, проституція, звалтування також можуть існувати у подружньому житті.
г. Гомосексуалізм та інші статеві експерименти.
2. Перелюб.
«Кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той уже вчинив перелюб із нею у своїм серці» (Мт. 5,28).
а. Перелюб означає подружню невірність. Коли двоє, з яких хоча б один є одруженим, започатковують між собою сексуальні стосунки, навіть короткочасні, то вони чинять перелюб. Перелюб є несправедливістю. Той, хто його чинить, відходить від своїх зобов'язань. Він ламає знак союзу, яким є подружній зв'язок, порушує право другого члена подружжя і посягає на інституцію подружжя, порушуючи угоду, яка є його підставою. Він обезцінює добро народження людини і добро дітей, які потребують постійного зв'язку батьків.
б. Розлучення - самовільне припинення спільного життя.
в. Кровозмішання означає близькі стосунки між родичами.
г. Сексуальні зловживання, здійснені дорослими щодо дітей або підлітків, довірених їхньому піклуванню.
3. Вживания контрацептивів. За самою своєю природою подружжя і подружня любов спрямовані до народжування й виховування дітей. Діти є найціннішим даром подружжя і приносять батькам найбільше добра. Кожен статевий акт повинен бути відкритим до плідності. Жінка не завжди вагтініє після кожного статевого акту, але кожен статевий акт повинен завершуватись таким чином щоб дозволяє на зачаття, інакше акт - аморальний.
За своєю природою подружня любов вимагає від подружжя незламної вірності. Це - наслідок взаємного дарування подружжя одне одному. Любов прагне бути постійною та вимагає цілковитої вірності і нерозривної. Усі ситуації, які ображають гідність подружжя руйнують саму ідею родини; значення вірності, суперечать моральному законові: становлять тяжкий гріх.
