о.Мартин » 15 лютого 2011, 17:38
Ми не можемо бути з'єднаними з Богом, не вибравши добровільно любов до Нього. Ми не можемо полюбити Бога, якщо важко грішимо проти Нього, проти нашого ближнього і проти самих себе: «Хто не любить, той у смерті проживає.
Вмерти у смертельному гріху, без каяття і не приймаючи милосердної любові Бога, означає бути відлученим від Нього назавжди за нашим добровільним вибором.
Цей стан остаточного самовідлучення від спільності з Богом і блаженними визначається словом «пекло».
Ісус Христос часто говорить про вогонь, який «не вгасає» (Пор. Мт. 5, 22. 29; 13, 42. 50; Мр. 9, 43-48.), призначений для тих, які до кінця свого життя відмовляються увірувати і навернутися, і в якому вони можуть згубити разом душу і тіло (Пор. Мт. 10, 28.).
Ісус заповідає суворими словами, що Він «пошле Своїх ангелів, які зберуть із Його Царства (...) тих, що чинять беззаконня, і кинуть їх до вогняної печі» (Мт. 13,41-42) і що Він виголосить слова осудження: «Ідіть від мене геть, прокляті, у вогонь вічний» (Мт. 25,41).
Вчення Церкви стверджує існування пекла та його вічність. Душі тих, хто вмирає у стані смертельного гріха, негайно після смерті йдуть у пекло, де вони терплять пекельні муки, «вічний вогонь». Головна пекельна мука полягає у вічному відлученні від Бога, бо лише в Ньому людина може мати життя і щастя, для яких вона була створена і яких вона прагне.
Твердження Святого Письма і вчення Церкви про пекло є закликом до відповідальності, з якою людина повинна використовувати свою свободу, пам'ятаючи про її вічне призначення. Одночасно вони є наполегливим закликом до навернення: «Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять» (Мт. 7,13-14).
[color=#BF4040]Бог наперед не призначає нікого до пекла, це стається внаслідок добровільного відвернення від Бога (смертельний гріх) i перебування в ньому до кінця життя.
Господь остерігає нас, що будемо від Нього відлучені, якщо занедбаємо тяжкі потреби вбогих і малих, які є Його братами (Пор. Мт. 25, 31-46.).
У євхаристійній літургії та щоденних молитвах своїх вірних Церква благає милосердя в Бога, Який «не хоче, щоб хтось загинув, лише щоб усі прийшли до покаяння» (2 Пт. 3,9).[/color]
