о.Мартин » 09 квітня 2010, 09:03
З книжки "100 запитань до священика - Поясніть мені Отче", Львів. видавництво Свічадо, 2009р. сторінка 106:
"... побутовий вислів "кимось щось пороблено" зі звичним, особливо для пересічного галичанина, додатком "на смерть" є цілковитим нонсенсом із будь-якого погляду - від суто мовного до специфічно-релігійного. Починаючи від першої, зважмо, що цей вислів є цілковито безособовий (кимось - ідентичности цієї особи не встановлено, пороблено - дія безособова, така, що чиниться ніби сама по собі), що надає йому значення і шарму сповненої екстремального зла (на смерть) відлякуючої, всюдисущої, аморфної тощо абстракції.
Аналізуючи інший аспект цього твердження, зауважуємо той факт, що воно ніколи не може претендувати на певну авторитетність, адже люди, які його висловлюють, аж ніяк не можуть робити цього в силу власної фаховости та професійности - жоден лікар не має права вживати цього вислову як діагноз... і ніякий християнський священнослужитель не сміє виголошувати подібних слів, адже це цілковито суперечило б принципам сповідуваного ним релігійного світогляду, котрий завжди відзначався конкретикою: ми знаємо нашого ворога - це диявол (він же сатана, антихрист, змій тощо), дія якого впродовж цілого нашого земного існування, попри всю її різноманітність, є дуже конкретною і завжди спрямованою до нашої смерти, причому не тільки у цьому житті, але й у вічності.
Таким чином, подібний діагноз не тільки не здатен бодай якимось чином насправді зясувати ситуацію та адекватно охарактеризувати справжній стан речей, а й навпаки - він прямо чи опосередковано сприяє тому, щоб свідомо або несвідомо змусити людину боятися, мати панічний страх перед світом, яким вона відповідно до призначення повинна би панувати (Бут.1,2). Такий діагноз виробляє в людини надмірну підозру до тих, хто її оточує, навіть до найрідніших людей, сприяє поступовому соціяльному відчуженню. Життя такої людини внаслідок впливу зворохоблених думок, починає крок за кроком ставати тотожним зі світом його страхів і підозр..."
Отож, не заперечуючи факт, що диявол впливає на наше життя через різні посередники (ажде він дуже розумний і хитрий), страх перед "поробами" є виявом нашої віри в поганство. Ми віруємо в Бога, в Ісуса Христа, але також через наш страх перед поробами ми вірюємо в різні забобони, чари, магії, і навіть більше їх боїмося від Бога. І так Бога треба боятись! Потрібно боятись Його образати, чинити Йому болю через наші гріхи, як ми боїмось образати наших рідних. Ми боїмося якусь річ передавати через поріг в хаті, винести сміття з хати в ночі, але не боїмося гріха (наприклад, не прийти до церкви в неділю!!!). Ми боїмося наслідки поробів та переступів поганських звичаїв, боїмося хворіб, нещасть чи навіть смерті... Дивно, бо добрий християнини не повинен навіть боятися смерті, якщо він вірить, що Христос своєю смертю, саму смерть знищив.
Божа воля і Доброта сильніші від диявола і його вплив на людей. Бог ніколи не допустить, щоб людина більше терпіла ніж потрібно. Бог - сама Доброта, дарує нам ангела охоронця, який постійно бориться за нашу душу. А навіть в часі хвороби чи нещастя ми повинні вважати все, що з нами стається - ласкою (тобто добром, а не злом чи поробою), бо людина якраз памятає про Бога коли біда, а Бог і хоче щоб людина дбала про свою душу, каялася за свої гріхи.
Християнин кличе: "З нами Бог! Хто може бути проти нас, якщо з нами Бог - Творець, Вседержитель, Джерело життя?". Чи може якась "бабця" нам поробити якщо з нами Бог? Чи може вона сміти побажати зла синові чи дочці Живого Бога? І сильніша якась "магія" чи ласка Божа, яку отримуємо через часту Сповідь і Причастя? Тому пороби - швидше усього пусті слова, погляди, бажання тих, які бажають нам зла. Нічого нам не буде з іхніх слів, вчинків, поглядів чи думок, якщо будемо захищені. І який наш захист? Пише св. Павло:
"Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години могли дати опір, і, перемагаючи все міцно встоятися. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру. А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже" (лист до Ефесян 6,13-17).
Павло описує, як боротися проти всього злого - а в чому ми покладаємо наш захист? Не вже біжимо на віск??? Відробляти поробленого???
), а зараз взагалі дала собі спокій і просто читаю Отче наш і Богородице.
