о.Мартин » 14 червня 2012, 12:42
Що таке десятина?
буде святість, не буде викуплене. (Лев.27:30-33).
Зазвичай Левіти стояли, тримаючи в руках жезл, відлічували кожну десяту тварину і забирали її як десятину незалежно від стану тварини, а якщо господар втручався і намагався замінити хороше на погане або навпаки, то на десятину забиралися обидві тварини. Викуп предметів десятини, тобто заміна продуктів грошовим еквівалентом, був справою невигідною, оскільки тоді слід було додати ще 5% від десятини. Тим самим Бог показував єврейському народу, що для пожертвувань десятини потрібні плоди самої праці, а не гроші - інакше не було б цих 5% як «штрафні санкції».По-перше про десятину згадується в книзі Буття Старого Завіту 14:20: Авраам дав десяту частину всього того, що мав, Мелхіседеку, священикові Бога Всевишнього. Десятина практикувалася і у інших народів за часів біблейських патріархів. Яків десятину вводить як обітницю Богові: «...із всього, що Ти, Боже, даруєш мені, я дам Тобі десяту частину» (Бут.28:22). У той же час десятина ще не була обов’язковим законом, а тільки виразом особливих стосунків деяких патріархів з Богом. Але не тільки десятина була способом жертви Богові - існували й іншого роду пожертвування. Первістки людей присвячувалися Богу, а первістки від тварин приносилися на восьмий день в жертву Богові.
Звичайно, Бог не має потреби в чомусь, не має потреби Він і в жертвах, але вводить останні як засіб для релігійного виховання людей. Мойсей передає веління Бога на пожертвування для скінії, але коли принесено було цілком достатньо, Мойсей зупинив потік пожертвувань (Вих.36:3-6).
Під десятиною розумілася десята частина зі всього, що отримує від своєї праці людина: А всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду дерева, Господеві воно, святощі для Господа!А якщо дійсно викупить хтось свою десятину, той додасть п'яту частину її над неї. А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної, усе, що перейде під палицею, десяте буде святість для Господа.Не буде перебирати між добрим та злим, і не замінить його. А якщо справді заступить його, то буде воно та заступство його,
Отже, десятина йшла на користь коліна Левія, що ніс на собі обов’язки священства. Коліно Левія не отримало, на відміну від інших колін, земельного наділу, оскільки служило скінії Господній. Матеріальний добробут священиків і Левітів був поставлений в найтісніший зв’язок з релігійним благочестям єврейського народу. Тому, разом з етичним боргом, священики і Левіти мали і матеріальні спонуки піклуватися про підтримку релігійного життя Ізраїлю на належній висоті, як того вимагала обстановка теократичної держави.
Десятина в даному випадку була на зразок ренти, яка виплачувалася замість земельного наділу, до того ж коліно Левія складало близько 10% єврейського народу, тому у встановленні десятини полягала природна справедливість - ряд колін утримує на свої засоби одне коліно, яке виконує для всього народу жрецькі функції.
Після збору десятина розподілялася усередині коліна Левія по досить складній системі. З десятини, отриманої від «синів Ізраїля», виділялася десятина в жертву Богові, на первосвященика, на священиків, на пристрій свят (Числ.18:21-32); також на підставі Втор.14:28-29 можна зробити висновок, що кожен третій рік збиралася ще десятина, яку потім з’їдали вдови, бідняки і Левіти.
Хоча в Законі не вказувалося, яке покарання за несплату десятини, кожен ізраїльтянин вважав своїм обов’язком підтримувати це правило. В дні пророка Малахії Бог навіть звинуватив ізраїльтян, які перестали жертвувати, що вони «обкрадають» Його «десятиною і приношеннями» (Мал.3:8).
Закон, що вимагав приносити десятину, був частиною особливого Заповіту між Богом і народом Ізраїлю (Вих.19:3-8;Пс.147:8-9).
Десятина і Новий Завіт
Як ми знаємо з Письма, Сам Бог ніколи не змінюється, але іноді змінюються Його вимоги. Біблія недвозначно говорить, що жертовна смерть Христа і Його преславне Воскресіння поклали край Юдейському Закону з його обрядовими заповідями, «Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши» (Еф. 2:15); «знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті,...» (Кол.2:14).
Що ж прийшло на зміну десятині в час Новозавітний? Апостол Павло не визначає конкретну суму або частину доходу, яку повинні збирати християни на потреби Церкви, але пропонує: «У перший день тижня хай кожен... відкладає зі свого заробітку частину грошей» (1 Кор.16:2).
Коринтяни повинні були заздалегідь обдумувати, скільки вони зможуть пожертвувати, і регулярно відкладати певну суму, щоб, коли ап. Павло прийде, віддавати не примусово. Кожен християнин сам повинен був визначити, скільки він дасть; кожен повинен був поступати так, як він вирішив в своєму серці» (2 Кор.9:5-7).
Щоб «щедро зібрати», Коринтянам потрібно було «щедро і сіяти».
Ніколи не потрібно було віддавати все до останнього. «Я не маю на увазі, щоб... вам [було] важко», - запевняв їх Павло. Пожертвування «приймалися з особливою прихильністю», дивлячись по тому, що у людини є, а не по тому, чого у неї немає» (2 Кор.8:12-13;9:6).
У своєму листі апостол застерігав: «Якщо ж хто не піклується про потреби... своїх домашніх, то він відрікся від віри і гірше за невіруючого» (1 Тим.5:8). Павло не заохочував жертвувати в таких розмірах, які порушували б даний принцип.
Слід зазначити, що ап. Павло проводив «збір для святих», які потребували підтримки. Ніде в Біблії ми не читаємо, щоб Павло чи інші апостоли збирали засоби або десятину як плату за своє служіння (Діян.3:6). Хоча Павло завжди з вдячністю приймав дари від збору, він вважав своїм обов’язком «не обтяжувати [братів] великими витратами» (1 Фес.2:9;Філ.4:15-18).
Отже, серед послідовників Христа в першому столітті практикувалося добровільне дарування, а не збір десятини. Пізніше св. Юстин Мученик писав: «Багаті серед нас допомагають бідним... І забезпечені, за бажанням, дають кожен скільки вважає за потрібне» («Перша апологія»,150 р.).
В Новозавітній Церкві десятина стала не обов’язкова; за часів апостолів не було десятини, а було добровільне пожертвування.
У Церкві зараз не існує обов’язкової десятини, а виключно добровільні пожертвування, хоча деякі прихожани прагнуть жертвувати десяту частину своїх доходів, посилаючись на біблійне правило.
Нагадую, що треби здійснюються безкоштовно, а таїнства Хрещення, Миропомазання Покаяння, Євхаристії, помазання Хворих, Вінчання взагалі безкоштовні для всіх.
Люди часто критикують духовенство за те, що воно бере плату за здійснення треб, не говорять правду. Люди не «оплачують» за церковні треби - неможливо оплатити за Божу ласку; вони лише складають свої «мізерні» пожертви. Мізерні, бо в реальності, Божа ласка вартує набагато більше і також священик, наприклад, який готує молодих до шлюбу, проводить лекції катехизації, Сповіді та Вінчання одержить набагато меншу «подяку» від молодих, чи батьків молодих, і то деколи з великим здивуванням, що взагалі «треба» подякувати Церкві, ніж отримує шофер в день весілля, чи той чоловік що приготує молодятам голуби після виходу із храму!!! Але… для людей радянського виховання, духовенство – «класовий ворог», який «жирно» живе…
