о.Мартин » 14 червня 2011, 22:37
Перше….
Коли Христос Господь після Свого воскресення, з’явився Апостолам, сказав до них: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всім народам, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Хто увірує й охреститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений» (Матей 28, 19; Марко 16, 15-16).
Віра в Євангеліє (Добру Новину Ісуса Христа) та приймання Хрещення – перші умови нашого спасіння.
Вірити в Євангеліє означає приймати за правду те, що Бог став чоловіком, помер і воскрес для того, щоб примирити, відкупити, спасти людство від пекельного вогню.
Хрещення – це новонародження. Через Хрещення кожній людині Бог прощає усі гріхи, в тому числі гріх Адама, втілює її в Церкву, що є Тілом Христовим та дарує вільний доступ до неба.
Це все дуже добре якщо повірити в Євангеліє та охреститись перед самою смертю. Але переважно нас охрещують в дитинстві і ми довгі роки виховуємося в христиняському дусі. Але, не всі охрещені та «віруючі» підуть до неба, тобто будуть остаточно спасенні, бо часто не брак досконалої віри, а гріхи наші нас не пускають до неба.
Каже Ісус: Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм силу чудес творили? І їм скажу прилюдно у вічі: Я вас не знав ніколи. Відійдіть від Мене, ви що чинете беззаконня! (Мт.7,21-23).
Можна хвалитися дарами мудрості, знання св. Письма, богослов’я, навіть дарами цілення чудесними способами. Але вкінці наше вчинки покажуть чи ми вірили, надіялися чи любили Бога чи ні.
Церква допомагає нам у нашій вірі, сприйманні Євангелія, та подає нам правди віри. Ці правди допомагають нам зрозуміти наше відношення до Бога і місце Бога в нашому житті. Якщо якась церква відкидає правди про Марію, Матір Божу, тоді ми втрачаємо з нею духовний контакт та вона уже не займає певне місце в нашому житті. Якщо якась церква вчить нас, що священик немає влади відпускати гріхів, тоді ми не звернемося до священика до Сповіді для отримання прощення гріхів. Священик втрачає своє призначення у нашому житті.
Сказавши це, Католицька Церква подає нам повноту віри. Вона подає усі правди про Бога, про Христа, Його Матір та святих для того, щоб ми мали ласку віри і мали її в повноті. Інші церкви чи спільноти відкинувши певні правди віри Католицької Церкви позбавили своїх віруючих «повноти» віри.
Єресі чи фальшиві правди про Бога та Його Церкву можуть серйозно зрушити фундамент віри чи навіть розбити його, так що особа відкидає правдивого Бога за Бога придуманого людьми. Не вірити в існування пекла автоматично не спасає від його вогню!!!
Крім правди віри, церква також подає нам моральні принципи для вдосконалення нашого життя, адже віра без активності (діл) є мертвою, тобто не дає ні плодів, не має сенсу ні цілі. Католицька Церква дотримується незмінних консервативних норм моралі, які відображують цю «повноту» віри.
Віра спасає, тільки тоді коли вона будується на правдах віри і коли вона не мертва. Лише казати «Я – віруючий» не вистарчає… Сказав Господь: «Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне…»
Друге…
Щодо дружби між християнами… Не знаю про які «документи» йде мова, але Католицька Церква останніми десятиліттями вивчає та практикує Екуменізм.
Екуменізм – це рух за подолання відчуження, протистояння та ворожнечі між християнами різних конфесій. Це рух за творення братніх стосунків та налагодження співпраці, щоб спільно, в один голос, свідчити світові про єдиного Христа та спільно шукати відповіді на виклики сучасного світу. Це рух за досягнення єдності між християнами задля сповнення заповіді Христа: «Щоб усі були одно, як ти, Отче в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані...» (Ів. 17,21).
Україна віддавна є місцем зустрічі різних традицій християнства, а тому проблема єдності християн тут завжди була актуальною. У незалежній, демократичній Україні це питання стає щораз важливішим, оскільки наше суспільство, розділене політичними й міжконфесійними конфліктами, дуже потребує загальнохристиянської єдності та міжрелігійного порозуміння. Християнські Церкви в Україні мають в один голос проповідувати Євангеліє, але конфесійний ексклюзивізм, негативне, а то й вороже ставлення християн різних конфесій одне до одного суттєво приглушують голос Христа. Тому дедалі більшої актуальності набуває нині рух до порозуміння між Церквами – екуменічний рух, який керується не політичними чи корисливими мотивами, а заповіддю Христа.
Існують різні документи Церкви на тему Екуменізму (наприклад ІІ Ватиканський Собор). Рух має і свої противники, які вважають, що немає спасіння поза межами Католицької Церкви. Хоча правдиві святі таїнства існують і в православних церквах не з причини екуменічного діалогу.
УГКЦ активно навчає та проводить вишкіл для викладачів християнської етики щодо екуменізму та вважає, що це надзвичайно важливою та корисною справою.
