Касівочка » 17 травня 2012, 15:06
Ні на збереженні, ні в паталогії тьфу-тьфу ні разу не лежала, тому контактів не маю ніяких )), але і там, і там мала "щастя" відлежатись сестра, тому інколи зустрічаю тих дівчат і жінок, що лежали з нею.
Після перших родів була в палаті з жінкою після кр, якій було дуже важко вставати, брати малу і годувати, тому я при можливості допомагала, мені було не важко, навпаки, так як після родів дуже швидко відійшла, ніби не родила ))) Особливо запам'ятався випадок, коли її чоловік приїхав відвідати її на велосипеді (тоді ще не пускали до породіллі в палату, та й родила вона одна), вона дуже важко підводилась, йшла до того вікна, щоб хоч його побачити, а він сховався за деревами і не хотів показуватись (це був для нього своєрідний ПРИКОЛ, якого я досі догнати не можу, а та жінка аж плакала від болю, бо ж хотіла його побачити, а він навіть на дитину не захотів подивитись, тайком передав пакетик і поїхав). Жінка хороша, але шкода мені її - двоє дітей, а в чоловіка відповідальності 0!
Другий раз, рік тому лежала взагалі з дивною, і як на мене, неадекватною жінкою. Народила хлопчика, і ПРИДАВИЛА його груддю!!!!!! (це якраз сталось вночі, тільки-тільки я народила, і дитяча лікарка, навіть не "обробивши" толком моєї дитини, бігом погнала на 3 поверх спасати ту дитинку). Коли через дві години мене перевели до тої "мамаші" в палату, то дитини вже з нею не було - забрали в дитяче відділення з трупними плямами (так на другий ранок казала лікарка, малий вже не дихав, але його ще врятували). В мами був десь реально 5 розмір грудей, вона положила вночі дитину біля себе, і заснула. Я розумію, що замучена і так далі, але ж в тебе ТАКІ груди, що ними накритися можна, то навіщо дитину біля себе ложити? Погодувала, і положи в ліжечко. Не знаю, я, наприклад, ще навіть за старшої малої після родів заснути не могла, милувалась, тішилась нею, прокидалась після першого шороху.. Щастя, що в палату вночі заглянула чергова медсестричка, а то б.....
Але та мама (це її перша дитина, їй 33) вела себе так спокійно, шо я була в шоці!!! Вона ЗОВСІМ не розуміла, що вона могла вбити СВОЄ новонароджене дитятко.. До дитини не ходила, тільки зціджене молоко передавала лікаркою, постійно ВОЛАЛА родичам по телефону, шо вона вже тут не може, в той час, як моя мала спала, хоч я казала, щоб виходила на коридор. Ще й робила винними лікарів, які певно більше переживали за ту дитинку, ніж вона сама. Короче, інколи собі думаю, як той хлопчик, чи здоровий він, чи все з ним гаразд..