Родинний форум "Сімейка"

Порозмовляємо з тими, у кого вона є або була.Як справлялись.Чи знали що це таке? І чи справились?

у мене була, та я думала, що подолаю сама. мені навіть здавалося, що я упоралася.
зараз я думаю, що просто не мала можливості на подолання, весь час займала малеча, дім. чоловік підтримував як міг.
тим не менше, через півтора року після народження малюка мені довелося звернутися до лікаря і медикаментозно лікуватися.

рекомендую всім не запускати, не махати рукою, не думати, що це дурниці. важкого говорити про такі стани, але краще впоратися з ними відразу.

Якщо можна детальніше як проявлялась депресія розкажіть, і що рекомедували психолог чи лікар(в кого лікувались)

А що робити, якщо людина, до якої не байдужий, попала в такий стан? Чим можна допомогти? По тому, що ми вивчали на школі материнства, це схоже на передостанню, або останню стадію - все запущено. Лікарі кажуть, що треба лікуватись, людина не хоче лікуватись. Чи можна, взагалі, допомогти?
І ще такий момент. У батька тої дівчини були проблеми психічні. Чи може накластись спадкове і післяпологова депресія? Дитина друга, чоловік майже весь час на роботі, сама вдома.
Це дуже тяжкі речі... Особливо, коли бачиш, а допомогти не можеш...

Генетична спадковість має значення...Не можливо лікувати якщо людина не хоче. Силою тепер навіть психіатри не мають права заставити. Треба щоб вона звернулась особисто. Якщо вже погано-треба ложити в лікарню в неврози

Вам можна помагати їй у спосіб сміхо,музикотерапії,разом гуляти,змінити колір волосся і стрижку,зробити бікіні дизайн,-словом щось кардинально інше, щоб спочатку вирвати її з лав поганого настрою а потім плавно піднімати над землею.
Дуже важко :ugeek: але можливо.Треба прикласти багато часу і зусиль,витерти багато сліз і подобово слухати наріканя.Але людина зараз хвора і хтозна,може саме Ви- будете її новою хресною чи то пак,Мері Попінс.
Якщо вона надумає прийти-я чекаю на неї.

А як лікують в лікарні таких жінок? Обколюють заспокійливим, чи що?... Я поняття не маю зеленого.

Нажаль, ця жінка далеко, хіба все це в листах спробую зробити...

Лікують медикаментами!!!!Антидепресантами.

Якщо у жінки важка форма депресія або психоз-Жінки втрачають самокритику і схильні до самогубства.Розумієте-вони втрачають цільність уяви світу і чому їм треба жити.В такому стані слова вже не діють-жінка не чує вас.

На жаль у нас не зовсім розвинути соціальна психолог.служба і тому мало хто з жінок пр це щось знає,окрім тих,хто щось читає.Ось лінк на мою статтю http://te.20minut.ua/news/160887
За кордоном,часто жінок які не хочуть лікуватись ,забирають від дітей,якщо вже починає розвиватись психоз,бо вони є соціально небезпечні для дитини і себе самих.
Читала колись про такий випадок який трапився у Тернополі 10-20 років назад(добре не пам"ятаю.).Ця сумна історія про те,як з 5 поверху жінка викинула декількарічну дитину,а потім і сама кинулась. Були ніби здорові ,і ніби нічого їм не бракувало. А бідний чоловік кричав,як прийшов,до мертвої жінки і копав її ногами-Це ти винна.
Їхня дівчинка побила дорогу кришталеву вазу і мати за це її зі злості била по руках рукояткою ножа.А коли потім руки розпухли -лікарі сказали що може і треба буде їх ампутувати....От така жахлива трагедія,яка як приклад є для кожного розумінням того,що діти нам нічого і ні вчому не винні, що сімейні стосунки і хвороби у сім"ї-це робота 2 людейі допомога також, що при втраті контролю ТРЕБА ЗВЕРТАТИСЬ ДО ЛІКАРЯ,якби стидно вам не було, і що деколи вже буває надто пізно, ..і для лікування також.
Бо лікар не має чудодійної таблетки і не зцілить ніхто ні ворожка,ні екстрасенс ні бабка(бо багато пацієнтів перше роками ходять до них). Зміни ідуть поступово і лікування також.

Ой. В мене багато букв))) І без деталізації коє яких моментів

Коли народилася донька, була депресія капєц яка. Дитина плакала багато, животік, всі діла. То я перших три місяці себе взагалі не памятаю. Шо їла,шо робила, в шо дитину одягала.. Не була готова морально до того, шо життя міняється ПІСЛЯ народження маляти. по життю я активна, надто активна людина. А тут - стоп. Всьо. Прикована. Найбільше було важко через те. що невисипалася. Організм не звик, бо я сплюха по натурі. а тут...Через то й нервувалася, зривалася... А ще памятаю, як взимку притулялася лобом до балконного шкла, дивилася навечірню вулицю і думала, які ж ті люди щасливі, що можуть вільно собою розпоряджатися, бути на вулиці коли хочуть, всяке таке. А ще був дискомфорт, бо з пологового одразу переїхала жити до мами. Відповідно не своя хата, незвиклося, не знаєш шо де лежить... Помагало те, шо ввечері включала серіал "Пушкарьову"))) Він троха такий комічний. Тай вдома всізнали, шо я його дивлюся і ніхтов той час не пробувавввімкнути інших каналів)))) Бо тіпа треба ж мені хоч якось розвіюватися і відходити від дитини... Шось таке... Допоміг згодом трохи комп, коли провели інтернет... Спілкування, хай навіть і віртуальне допомогає. Також закидала друзів смсками. Згодом все вляглося. Прийшла весна іпрогулянки і сонце зробили своє діло...

Історія№2. перед народженням сина готувалася до чергової депресії. попередила всіх друзів, шоб не ображалися шо пропаду. В інтернеті на всіх сайтах виставила статус "скоро не ждіть, а кому шо треба - дзвоніть"... Але... диво дивне - нічого не відбулося. була навпаки - щаслива як ніколи. може подіяло те, що при пологах сильно кричала (кажуть крик очищає). Може помоглоте. що вже перестала перейматися всякими сімейними/родинними/робочими/та іншими проблємами. просто відкинула і все. шей молоденьким сусідкам по палаті радила робити те ж, коли вони нервували чи плакали через те, що чоловік там шось не те купив, чи забувпередати одяг для дитини, тощо. То все рутина. Зрозуміла то аж коли завагітніла вдруге))))) шкода, що не була така розумна спочатку. Так от. далі сильно виручив слінг. просто як на світ народилася. Відвідую всі міроприємства котрі цікавлять, їздила на два етно фестивалі з тримісячною дитиною, сама хожу в магазин і купую те, що мені треба, а не прошу близьких, котрі завжди куплять шось не те))))) Ну, велику роль грає й те, що дитина зовсім інша. спокійна. Дає виспатися інша проблема - інтернет не дає виспатися))))))але вже через це не нервова, бо організм мабуть адаптувався. крім того, проблем з грудьми нема. В першому випадку цідилася по пів ночі, бо груди сильно тверділи від напливу молока. Також допоміг візит до перукаря. Одним словом - депресія в нас в головах. самі собі створюємо. Дитина дитиною. але не можна так сильно реагувати на кожен маленький хлип дитини. До речі - порада. Купляйте радіо-няні. Бо іноді буває, що дитина спокійно спить, а ми бігаємо по 150 разівдо неї, бо вже в вухах той плач. здається, шо то твоя дитина плаче, навіть коли на вулиці то плаче чужа. радіо-няня - вихід на мій погляд. Хоч сама не користувалася