Післяпологова депресія

[Naya]

Гість, то все втома.
Я часом теж дратуюся, коли малий довго ниє і не хоче заспокоїтися.
Але вже переконалася, що ласка діє краще - і на мене і на малого. Пригорнула, пошепотіла шось, розказала який він любимий, подумала, що є ж причина, щось його тривожить, пожаіла...і проходить.
Ми ж мами маємо таку унікальну можливість щодня дарувати ласку...а коли даруємо, то і самі обдаровані.
Хіба ж то не щастя цілувати ту мягеньку ніжну малечу???

Тримайтеся і будьте щасливими :)

[alenka]

Я усвідомила давно, що в нервах можна багато чого зробити, про що пошкодуєш потім, тому й придумала зручну методику саме для себе. А саме, янамагаюся не нервуватися, бо знаю, що все скінченне, поясню: дитина не може вічно плакати, бо вона захоче поїсти, далі їсти вона теж вічно не буде - бо захоче порозглядати що робиться довкола, і знов все по кругу, але повторюся що всі ці процедури для неї лімітовані часом. Я спершу записувала собі час на всі ці справи, і вже потім знала - от вона буде пхинькати ще 10 хв, потім буде спокійно їсти, тобто мені залишається вичекати цих 10 хв, і тоді все буде добре. Або коли я знала що дитина моя не буде спати ще 3 години чи навіть 5, то і не чекала від неї того сну, не намагалася її ПРИМУСИТИ, бо це б нічого не змінило а тільки б мене знервувало, а намагалася чимось заповнити ці години.

[Liza]

я теж намагаюся рятуватися від депресії розумінням того, що дитина не буде безкінечно плакати чи їсти й не відпускати мене від себе і т.д. ну буває, що кілька годин підряд вночі я не сплю через ненастрій маляти, але ж не всю ніч - шматок ночі матиму можливість поспати.

[mala-karta]

просто знайте, що все це скоро мине.
Якщо не спить - беріть в охапку і щось разом робіть - це найбільше заспокоює.
Якщо дитя велике - майже все можна робити разом, якщо ще мале - то в слінг. Нема слінгу - то те, що можна робити однією рукою - пил витирати, вазони підливати, речі по шухлядках порозпихати....
Мене це дуже виручало.

[mari]

Гість- у Вас є проблема. І ми обоє це розуміємо. Вона з"явилась дещо раніше, правда ж- а тепер прагне наволю!
Але це не проблема психічного характеру, хоч я вас і не знаю, а психологічного! Причина внутрішня,а яка- з короткого вашого нарису не скажеш. Десь дефіцит, незадоволення чимось!!! Чим? Але це верхня причина, баласт, так званий,а є ще така, або такі,які ви не хочете бачити! Треба буде їх вишкребти нагору :girl_hospital:

Однозначно, ви- молодець! Звертатись за підтримкою ч порадою важко завжди. СТИДНО! Але дуже потрібно. Напевно слухали лекцію про депресію???

Признавати себе слабкою, не варто, бо ви дуже сильна. Але чи є зараз можливий депресивний епізод ? Якщо дратівливість ще поєднується з втомою, ранковим відсутням сну, плаксивістю не від жалості до дитини, а без причини, порушений сон, відсутність цікавості і настрою та радістю, деяка заторможеність- тоді можливо, що так.

Як ви харчуєтесь? Чи годуєте грудьми? Скільки дитині місяців? Що ще робите окрім догляду за малюком? Щось пили самі? Чоловік робить зауваження що ви змінились? Говорите з друзми щоденно по телефону? Бачитесь з подругами 1 раз в тиждень?
Якщо відповіді-ні, то ви просто втомлені! Полюбіть себе- поспіть, поїште смачно! Послухайте хорошу музику, їдіть з дитиною в кафе, там де інші люди ходять, поговоріть з чужою людиною по душах...можливо пройде....
Якщо ні- спілкуємось далі і далі і далі! Можемо і по скайпу!

[Та сама Гість]

Так, mari, я слухала Вашу лекцію про післяпологову депресію (в Школі Материнства). Я не думаю, що я "дуже сильна" - була б такою, то впоралася би сама і не скаржилася. Та й, зрештою, не допускала би такої ситуації. Моя дратівливість справді поєднується із втомою, мені важко прокидатися вранці, іноді буваю плаксивою, вночі можу неспати, навіть коли малюк нарешті заснув. Хочеться різноманітності щодня, але коли наступає привід для "різноманітної" події - мені зазвичай того нехочеться. Заторможеність також буває: прийшла туди, а чому і по що? - не пам"ятаю; "ой, коханий, вибач, я зовсім забула приготувати хоч щось на вечерю"; "ну знову я забула дати дитині відамін Д!"; "знову забула дитину намазати бепантеном, бо на шкірці почервноілість"... Таке всяке.
Харчуюся я не дуже добре - часто забуваю про продукти і вони псуються, та й просто нелюблю готувати їжу і маю проблеми з кулінарною фантазією, а їсти одне і те ж нехочеться. Годую малятко грудьми і тішуся цим. Дитині ще немає року. Крім догляду за малюком і, якщо він дає можливість, то і за помешканням - більше нічого не роблю, тобто не працюю. Ліків заспокійливих не вживаю і якось не хочу за них братися. Чоловік зауважень не робить, лише деколи просить заспокоїтися, "бо то ж дитина", і просто намагається деколи сам заспокоїти дитину, якщо конфлікт відбувається при ньому. З друзями не розмовляю щодня по телефону, але вже намагаюся частіше виходити на двір, зокрема бачитися з друзями (то вдається дуже рідко) - погода нарешті сприяє цьому, тому спожіваюся, що тепер час буде різноманітнішим. Послухати музику покищо не дозволяю собі, бо Піст, але деяку класичну та духовну музику включаю, якщо вчасно згадую про неї під час дратівливості. Що стосується розмови з людьми у кав"ярні - я трохи боюся відкривати душу чужим людям - світ тісний і все таке...
Дуже дякую за Ваші слова і підтримку. Я сподіваюся, що все буде добре - всеодно моя дитина для мене найкраща.

[мешканка]

Гість...Жінка може бути сильною, але це не вбереже її від депресій. Більше я б сказала, що навпаки, жінка, як є, або вважає себе дуже сильною, часто приховує всякого роду розчарування і проблеми всередині себе, бо вона ж сильна....і, коли того добра назбирається чимало, то вже не в силі з тим всім впоратись....Мені, свого часу, дуже допомагало "втекти" з дому. Хоч на пів годинки. Десь пройтися, чи сходити за покупками, чи в кафе з подругою, чи в перукарню...будь-що, але БЕЗ дитини. А ще, знайти собі заняття не пов"язане з доглядом за дитинкою чи сімейними справами. Будь-що, що вам подобається: малювати, фотографувати, танцювати....Врешті-решт, коли вже було всього "по горло", то вийти ввечері на вулицю, коли вже темно, пройтися біля будинку і виплакатися добре... Теж допомагало. Якщо хочете, можемо зустрітись і побалакати трохи... Я живу на Бамі, але можу і в другий район під"їхати.

[Та сама Гість]

Я не маю з ким залишити дитину в робочий час.
І, до-речі, про вихід з дому - зрідка мені це вдається на вихідних. Але не можу затриматися на довго - дитина харчується не по графіку.
мешканка, дуже Вам дякую за турботу і за пропозицію поговорити. Але мені незручно висказуватися увічі про дану проблему. Ну, побачимо, якщо вже зовсім буде нестерпно (А ТАКОГО НЕ БУДЕ - це я сама собі кажу) - то буду напевне перестувати через ті всякі сором"язливості.

[мешканка]

Говорити не про проблеми, говорити можна про що завгодно, краще про ПОЗИТИВНІ речі... а можна просто посидіти в кафе, випити соку...чи ще чогось і пригадати цікаві історії з життя. Моїм друзям допомагає... Зустрічаємося з умовою :про побутове не говорити, а говорити про улюблене, про що завгодно...але не про побутове....Ви обов"язково вийдете з цього стану. Маєте допомогу та підтримку Марі, та й всіх решта.... А головне, сама пора року вам в цьому сприяє: скоро все розквітне і вже зовсім інші почуття з"являться в душі... Головне, не зациклюйтесь і пам"ятайте, ми тут є!

[mari]

Ваше речення-Я сподіваюся, що все буде добре - всеодно моя дитина для мене найкраща.[/quote]

Спосіб спілкування буде такий- Ви і Я!Я задаю питання- ви відписуєте на питання! Добре???

До дитини зараз депресивний епізод взагалі не має відношення. Розумієте??? Ви просто зриваєтесь на ній. І звісно що любите!
Це ваша внутрішня проблема, яку я буду називати не проблемою, а скаргою, задачою.
Поки що будемо спілкуватись тут. Бачу ви маєте можливість тут бувати хоч 1 раз в день. ЩО Є ДУЖЕ ДОБРЕ.
Коротко про Вас- ви практикуюча християнка, одружені з терплячим хорошим чоловіком, який як може так і помагає вам і навіть деколи варить їсти. Живете ви самі. Слінгом не користуєтесь і рідко гуляєте, бо не маєте як.Їсти варити не любите. З іншими мамами і друзями бачитесь рідко, по телефону говорите рідко теж.Жалітись не любите, але деколи хочете щоб вас пошкодували. Стидливі або можливо дещо відомі в Тернополі. Дитину годуєте, чітко стежите за її режимом, у вас синдром відмінниці(був до втоми). Вмієте любити, але не можете помогти собі, що й не дивно для депресивного епізоду, і навіть особливо характерно для нього.
Так? В чому я не права? що ви відчули коли прочитали те, що я вже знаю? Вам комфортно так?
невідомо- Чим ви особисто радієте( не дитиною і чоловіком): згадайте що ви любите- їсти, одягати, куди ходити, що бачити? Закрийте очі і згадайте. Уявіть що ви вже повністю здорова і комфортно себе почуваєте! Яка ви? як виглідаєте? Що робите? Запам"ятайте це відчуття? воно Вас радує? Наскільки???

Якщо вам не комфортно щоб усі читали Ваші признання- виберемо інший спосіб спілкування. Найкраще- прийом в поліклініці. Бо я вас не бачу і не бачу як ви реагуєте на мої слова, вашу поведінку. Але в крайньому разі можливий і такий спосіб. Успіхів!