Післяпологова депресія

[гра з вогнем]

Та сама Гість, ми можем з вами поговорити по асьці, або по мсн, або по скайпу. але на жаль тільки чат, у мене зараз не має можливості аудіо і відео зв'язку.
я б дуже хотіла з вами побалакати.
напишіть мені khrystyna_1@yahoo.com я вам розкажу свою історію і якщо захочете поговорити дам контакти.
будь ласка!
тримайтеся!

[Alisa]

Не знаю, чи в ту темку я пишу, але все ж. В мене виникло відчуття, що я погана мама. Що моя дитина заслуговує кращої мами. Що я нічого не вмію, нічого не знаю, в мене все валиться з рук, що це від мого молока в дитини коліки, що я не даю дитині води, а треба, що я нічого не встигаю, не в то вдягаю, відчуваю себе винною за кожне подразнення на шкірі дитини... Чи було в когось щось подібне
Це не депресія, але це відчуття дуже мене пригнічує

[mala-karta]

о, в мене таке саме було, як малий плакав.
І якщо перший місяць він трохи гамкав, трохи спав, то потім він хотів навіть спати з грудьми в роті. І коли я його клала в коляску - волав страшенно. Не завжди, звісно. Але коли просинався - знову починав волати. Спав по 40 хв, і коли я дивилася на мам, які гуляють по 3 години, відчувала себе нікчемою. :( Втрясати малого в колясці я просто не могла.
В три місяці Роман присосався всерйоз і надовго. Бісили конкретно заявочки типу "та давай я куплю йому соску", "Ромчик, ти шо, соску хочеш?" (бабуськи видавали таке :x ). Чуючі чудні слова, що "мій Максимчик їсть вже раз в 3.5-4 години" мій настрій падав вниз :(
Ну не могла я сунути дитині в рота той кусок гуми - :mrgreen:
Процес спання подовше і довгогодинного цямкання вирішився просто - я його примотала слінгом і пішли ми гуляти в ліс. Заколисаний ходьбою і шумом дерев Ромась почав чудесно спати :yahoo: , а гуляючі так сама по собі (я так з дитинства люблю) я собі всяке думала-передумувала і мені ставало легше :)
І от десь з 3.5 до 4 міс був дуже важкий (напевне, найважчий) період в нас - Ромка часто плакав, не знаю чого. І в колясці, і в слінгу, і на руках :o Чуючи всі ці про 3 годинні гуляння, про соски, чайочки - постійно закрадалася думка, яка я погана і шось собі видумую
А після 4-х якось різко попустило. Дитина стала спати і в колясці, і в слінгу, і на диванчику. Почав багато сміятися. І от відтоді і аж дотепер мене тільки гордість розпирає за малого - який він в мене молодець :)

Мені здається, що в кожної мами були періоди, коли вона відчувала себе жахливою мамою. І, як на мене, краще відчувати себе жахливою мамою і старитися виправити щось (ну навіть мазання бепантеном подразнення - це ж теж допомога, і носіння на руках невідомо чого волаючого малючка), ніж просто спихнути дитя бабусі.

Згадуючи свої перші місяці материнства скажу, що я була дуже невпевнена і вічно сумнівалася, чи добре роблю. І ще мені дуже допомагало спілкування з мамами, які мають схожі погляди, і онлайн, і офлайн - не мало значення.
Alisa, ти хороша мама, ти дуже за дитя хвилюєшся - я тебе чудово розумію! Скоро ти станеш впевненішою мамою, і зразу відчуєш себе хорошою мамою :)
Люби і корми - і все буде добре! :emphaty:

[Natalinda]

Аліса, ви така не одна.

Я недавно визначила для себе критерій як знати добра ти мама чи ні. Так от. Мама яка переживає - хороша вона чи ні - ХОРОША, мама яка не переживає (плаче - ну то переплаче, не повзає - то швидше піде, і т.д. і т.п.) - ПОГАНА мама.

Звичайно іноді дитина і просто хоче поплакати і нічого ви їй не зробите, тому сильно зациклюватися теж не варто.

Думаю кожна хороша мама знаходить чим би то себе помучити і чим би то собі подорікати (така вже наша жіноча натура). В мене наприклад малий був не дуже плаксивим. То шо думаєте я себе не мучила що я мама погана. Одного разу навіть чуть від чоловіка по писку не дістала, бо закатала серед ночі істерику - що я така-сяка-пересяка. Це при тому що дитина мирно собі спала. Потрібно памятати що в перші місяці після пологів ще бушують гормони, та й втома відзначається також...

Так що цьомайте свого синусика в носик! Ви в нього "самая лучшая мама на свете" :good:

[мешканка]

Аліса, ви така не одна.

Я недавно визначила для себе критерій як знати добра ти мама чи ні. Так от. Мама яка переживає - хороша вона чи ні - ХОРОША, мама яка не переживає (плаче - ну то переплаче, не повзає - то швидше піде, і т.д. і т.п.) - ПОГАНА мама.

Згідно цього висновку я-погана мама, бо за другу дитину майже не переживала. (на відміну від першої) :(
Знала, що дитина здорова тому поповзе коли буду готова, вилізуть зуби тоді, коли буде треба, сяде тоді, коли укріпне спинка і т.д. І, часом буває, не в ранньому віці, а тепер, коли дитина вже мисляча, що плаче-то переплаче...Думаю, з кожною наступною дитиною мама все менше переживає за такі речі. Пригадую, коли народилася моя старша...як я "тряслася" на нею... не дай Боже, щоб заплакала...щоб захворіла...щоб щось з нею було не те...Бігала, як дурна, до лікарів, витратила на таксі шалені гроші, щоб доїжджати кожного разу на Гоголя та в обласну...То вона не добирає ваги, то перебирає..то недоїдає...то молока не вистачає...то підозра на дисплазію... Дитяча карточка вже майже вся списана всяким різним....А скільки нервів пішло, скільки сварок.... а все це було не потрібне...ані мені, ані моїй дитині. Краще, насолоджувалася б материнством і не переймалася всякими дурницями :fool3: Шкода, що розум приходить з досвідом :)
А от те, що ви, Аліса, думаєте, що ви "погана мама" це вже доказує що ви прекрасна матір... Погана мама ніколи б над цим не замислювалась. Погана мама, на мою думку, яка робить аборти, залишає своїх дітей в дитбудинках, пиячить і т.д. А жінка, яка хоче бути доброю матір"ю своїй дитині, не може бути поганою... ;)

[Natalinda]

Я недавно визначила для себе критерій як знати добра ти мама чи ні. Так от. Мама яка переживає - хороша вона чи ні - ХОРОША, мама яка не переживає (плаче - ну то переплаче, не повзає - то швидше піде, і т.д. і т.п.) - ПОГАНА мама.

Згідно цього висновку я-погана мама, бо за другу дитину майже не переживала. (на відміну від першої) :(
Знала, що дитина здорова тому поповзе коли буду готова, вилізуть зуби тоді, коли буде треба, сяде тоді, коли укріпне спинка і т.д. І, часом буває, не в ранньому віці, а тепер, коли дитина вже мисляча, що плаче-то переплаче...Думаю, з кожною наступною дитиною мама все менше переживає за такі речі.

Вот-вот мешканка з кожною наступною дитиною, та що там з кожною наступною, з кожним днем мама перетворюється з невпевненої мами не впевнену. Досвід велика сила! Знання в голові - то одне, а практика - то зовсім інше.

Памятаю, як перший раз синочку клізмочку робила - руки трясуться, сльози на очах, збоку мама, на телефоні мама трохи більшечкої дитини, навкруги книжки і журнали, включений інтернет. А зараз не те що розкажу детально як клізмочку робити, а ше й натякну - шо то не панацея.

Так що ті мами які цікавляться, переживають - вони хороші! Я впевнена що в нас на форумі немає поганих мам, просто і в самої-самої кращої мами на світі іноді буває втома, і хочеться підтримки, і хочеться щоб хтось сказав добре слово...Для того ми всі тут є

[Naya]

ППКС.
Аліса, в такого манусика, як твій, будуть попрілості, як не крути, тим паче в таку жару. І вони не від того, погана мама чи ні. Все, що ти можеш зробити, щоб не ускладнити їх, не запустити подразнення , ти робиш - це доглядати за ними і вони з часом пройдуть, коли трішки підростете. Через то проходять майже всі карапузики.
Короче, я тебе бачила, ти ЧУДОВА МАМА :good:

Рішення народити дитину - це мовчазна згода з тим, що від цього дня твоє серце буде не на місці.

[krapk@]

а ви чули щоостаннім часом по новинах передають??? То мама дитину (йдеться про немовлят)з вікна викинула.через паркан перекинула, то в колодязі втопила, то так била, що аж переломи, то померло бо шлунок зсохся від голоду.... Жахи якісь. Що це на людей находе???? Це тєлік розказує. А тут недавно однокласниця родила-вже 3 тиждень до дитини не підходе-кричить несумсніть в неї з ним (бабі 29 років!!!!). Фільм жахів якийсь.

[Melisa]

Крапка, ти вночі добре спиш? :)
В тебе видно залізні нерви, бо я, як тільки таке шось чую по новинах, то зразу переключаю.
А ти тут стільки понаписувала, шо прям незнаю, що й сказати. :head:

[mari]

Ці симптоми і поведінка жінок вкладаютьсяв клініку післяродового психозу- 3 стадія післяпологової депресії. Факт не видуманий, на жаль. (читайте статтю на сайті)