Lilia » 19 березня 2011, 11:49
Моє материнство – ось моє натхнення. Мої діти – це мої скарби. Коли за шию обіймає один, а всередині крутиться друге – немає інших думок – лиш про щастя цього світу.
А воно в мене зараз таке особливе – маленькі щічки цілувати, розумним очкам дивуватися, хитрющі ручки лапати – а інші, не менш люблені, ручки і щічки - лиш уявляти і гладити злегка через живіт. І на все свій час… Синочкові зараз – пізнавати і змінювати світ, а малятку рости і чекати.
І знаєш, малятко, якби не твій братик, я не відчувала б так гостро, наскільки це мудро і вчасно. Поки ти в мами всередині – захищений від болю і холоду, від злих людей, від стількох далеких, але страшно імовірних в нашій країні і нашому суспільстві небезпек. І кожна мама через ті імовірності стає на коліна «Господи, захисти, вбережи, охорони!». Так, все відносно, але я страшуся поки за одного, а моя бабуся молиться значно довше – за ласку Божу для усіх своїх дітей, а ще внуків, правнуків. На все свій час?
Але наскільки більше я знаю чудового часу! Наскільки більше рідних рук може мою бабусю обійняти, а скільки молитов підноситься За неї! Малятко моє, обов’язково прийде і твій час любити і світ цей на краще міняти! А поки що - рости здоровим там, ми почекаємо тебе!