В мене була ідея фікс шо я мушу і буду годувати, а мені в лікарні сказали шо в мене сполучна тканина чоловічого типу і молока в мене не буде. Тож лиш я відійшла від наркозу почала собі повторювати "ябудугодуватиябудугодувати............." Більше ні про шо в перший день вдома я ше думати не могла, лиш про молоко.
Зустрічав мене чоловік і мама. Мама з гвоздиками, чоловік з букетом які продають в центрі біля церкви бабульки. Я їх дуже люблю! :-|
Вдома нас з Юрчиком зустріла рожева кімната, а мені раптом так захотілося шоб вона була біла (певне через те шо думала про молоко :grin: )
Була трохи розгублена, бо якраз з нашим прибуттям додому починався і наш переїзд з міста до батьків...тож часу на депресію в мене не було.
Памятаю як перебирала в руках папірці з номерами телефонів масажисток і масажистів....Перший масаж і нарешті шось приєне від лікаря "будеш годувати, не переживай, три масажі і все буде добре" Так і було!
Якихось материнських емоцій ше напевне не було, принаймні я не памятаю. Були чіткі пункти які я мала виконати для себе і в принципі виконала :)