mala-karta » 27 вересня 2012, 22:17
в мене мама ну зовсім не подруга :(.
Дуже хотілося б, щоб малий завжди знав, що до мене можна прийти в будь-якій ситуації, щоб шукав і знаходив підтримку в рідних.
Навряд чи буду подругою, хочу бути мамою.
Не знаю, як того всього досягти.
На разі пробую розпитувати, як у нього щось сталося, стараюся не критикувати, коли плаче (о, з цього приводу у нас в сім'ї війни...). А мені здається, що краще, хай плаче тут собі коло мами, лиш би з іншими не губився (хех, я літом так з гордістю дивилася як він у двох старших хлопців свої іграшки відвойовував - з гідністю так, з впевненістю - круто :) )
Але не впевнена до кінця, як має вести себе мама, яка от хоче, щоби син при інших був таки сильний і впевнений, а при своїх не боявся відкритися.