Родинний форум "Сімейка"

а як ви думаєте?
віддати себе дітю і відкинути свої інтереси на другий план, чи таки залишитися собою з амбіціями, прагненнями, не лише мріями, а й втілювати їх в життя?
(нагодувати, напоїти, обігріти... то само собою понятно)
іншими словами хто за ким має слідувати: дитина за дорослими, приймаючи їх уклад і правила гри, чи дорослі мусять прогнутися під нащадка?

я думаю 50 на 50. ти ж не пожертвувала виїздами на природу, лазінням по горах і т.д Не думаю шо воно потрібне твоїй дитині, більше тобі. Так само і я цього року їздила в Карпати на лижі і в Молдову, не думаю шо дитині то треба і сильно на користь, а навпаки як не як стрес, але постійно дома сидіти я не можу, тому стараюсь і дитину задовільнити і себе.

Сашки, ти такі очевидні речі питаєш... Звичайно, жити треба лише для дітей, а про себе варто забути:)
Кухня, церква, діти... й вистачить.

Sawwku написав:а як ви думаєте?
віддати себе дітю і відкинути свої інтереси на другий план, чи таки залишитися собою з амбіціями, прагненнями, не лише мріями, а й втілювати їх в життя?
(нагодувати, напоїти, обігріти... то само собою понятно)
іншими словами хто за ким має слідувати: дитина за дорослими, приймаючи їх уклад і правила гри, чи дорослі мусять прогнутися під нащадка?

жить и для себя, и для ребенка
а следовать, естесственно, ребенок за родителями
ребенка вписывать в свой жизненный или семейный уклад (по крайней мере, после его 3-х лет)
а не ребенок - центр вселенной, вокруг которого все и вся крутится

А как Ты себе представляешь, как выглядит семья, в которой взрослые прогибаются под ребенка, принимают его правила игры?

Якщо ти відмовишся від свого життя, амбіцій, мрій через дитину, то ніколи їй цього не пробачиш. Батьки для дитини повинні бути прикладом для наслідування, друзями, порадниками і захистниками. Дитині підлітку потрібні батьки, якими можна пишатися, авторитетні для неї. Тому не можна нехтувати собою. Зараз це буде дратувати, псувати настрій. А така мама навіть для малюка не найкращий варіант. Тому втілюй мрії, складай плани, працюй над собою. В щасливої мами щасливі діти.

жити так як ти жила до цього, роблячи поправку на те що ти тепер мати і "в ответе за тех кого приручила"
тобто якщо віддавати себе всю дитині,чоловіку-то потім і ставлення до тебе буде відповідне-швидше за все гордитись тобою не будуть,а сприймати як обслуговуючий персонал-запросто
я за здорові амбіції,тому що діти повинні на твоєму прикладі вчитись як потрібно розпоряджатись своїм життям

нє, ну є різні випадки, звичайно. тут теж треба орієнтуватися по ситуації. У всьому згідна з дівчатами стосовно розумного симбіозу цих понять. Але... якшо дитина росте одна без батька і мама без підтримки, то зазвичай мусит забути про свої інтереси і вподобання. Маю наглядний приклад. Якшо дитина - інвалід, або потребує постійного піклування - також інша ситуація.
Але якшо діти нормальні, здорові, і в мами є така можливість - звичайно шо жити заради щастя в сім'ї. Час від часу робити дітям щасливу маму. Час від часу робити мамі щасливих діток. Інколи треба не поспати, шоб потрясти пісочком на танцполі мамусі. А інколи - шоб дитинку на руках колисати, коли болить вушко. Тут всьо по різному
Прогинатися мабуть не треба. Бо це навіть психологічно в дитини може закласти впевненість, шо батьки заради нього в пух і в прах і всім пожертвують... Це вбиває в дітях прагнення самостійності. або навпаки - так захарює, шо дитина хоче вирватися з цих уз.

happymami написав:Прогинатися мабуть не треба. Бо це навіть психологічно в дитини може закласти впевненість, шо батьки заради нього в пух і в прах і всім пожертвують... Це вбиває в дітях прагнення самостійності. або навпаки - так захарює, шо дитина хоче вирватися з цих уз.

підписуюсь під кожним ссловом

прогнутися

адаптуватися до нових умов. якщо неможливо з дитиною виконати якісь раніше поставлені завдання - придумати нові, більш реальні. відкласти дещо на потім. якось так