Родинний форум "Сімейка"

як ви ставитеся до таких шлюбів?

я, чесно кажучи, скоріше проти...

знаю кілька не зовсім вдалих.
Мама з татом не нагулялися, часто татові в голові зооовсім не дитина...

Але, з іншої сторони, часом і в планованих шлюбах татові далеко також не до дитини :head:


А може, ви знаєте якісь приклади таких щасливих і вдалих шлюбів?

Залежно від того , що вважати по зальту. Чи це вагітність від випадкового мало знайомого хлопця, чи від коханого , але просто з яким ви ще на даний час не планували одружуватись. В любому випадку думаю це краще , аніж робити аборт.
МИ з чоловіком вважаєм , що в нас шлюб по коханню просто малюк значно пришвидшив наші плани. Хоча інші це називають по зальоту. Коли я виходила заміж була на 2 міс. вагітності. Скажу так:"Дай, Боже, всім такого чоловіка, діток і взагалі сім"ю як в мене" Звичайно без якихось побутових перемовин не обходиться, але це дрібниці.

nadia 2311, підтримую. В нас так само.)
Виходила заміж на 3 місяці. До того з чоловіком прозустрічалась 2, 4 року. Ми планували одруження, проте однозначно не тоді. Дитинка пришвидшила наші наміри.
Що хочу сказати- часом люди, які одружились по зальоту, щасливіші, ніж ті, хто одружився, пожив вдвох, а потім родили дитинку. Поясню. Коли одразу дитинка- сім"я так сприймається, як ти, він і дитина. Ви привикаєте до того зразу. Звичайно, не без приколів, як і в інших сім"ях, проте цілком щасливі.
А знаю багато пар, котрі прожили 5-8 років, а потім народили, і виявились (чоловік виявився) не здатним бачити сім"ю саме такою, жінку свою, яка вже належить і дитині, а не тільки йому, побут по-іншому організований, він до того не привик, не здатен то сприйняти, хоча і хотіли, мріяли про дитинку, і чомусь такі сім"ї розпадаються одразу після народження діток.(
Так що то неоднозначне питання.
Я не проти таких шлюбів. Я проти абортів.

Я не знаю жодного шлюбу по зальоту вдалого. І взагалі не є прихильником таких шлюбів: "Бо так треба." Але аргументи, які навела Марта є вагомі і я підтримую. Хоча у моїх знайомих і рідних, які одружилися, через вагітність все навпаки. Жили, гуляли, здавалося любили один одного до безпам"яті, а після народження дитини різко все змінилося, причому так різко, шо я навіть починаю сумніватися чи було в них взагалі колись кохання. Питання в тому, шо так різко псує такі шлюби? Дитина? Мені здається такі люди бояться відповідальності і є егоїстами. Але коли людина є свідомою, дорослою і готовою до реального життя, то абсолютно всеодно чи по зальоту, чи ні одружуватись.

Marta написав:Я не проти таких шлюбів. Я проти абортів.

+1000!
Класно, коли так, як в тебе, наприклад, Марто. І зустрічались довго і одружитись збирались. А коли мало не випадковий коханець і зальот... :head: ех, а буває ж таке через раз... То перша помилка, коли починають в такому випадку бігом одружуватись. То трохи не розумно, на мій погляд. Краще зачекати з тим ділом і подивитися на поведінку того мимовільного тата. Добре, якщо він дозріє до того шлюбу і сам запропонує його, але не через те, що хтось там тисне на нього (її/його батьки, оточення, суспільство), а через усвідомлення того, що в нього реально вже є сім*я, за яку він хоче дбати. А якщо зникне з горизонту, то чи так це погано? Ну, змусили б одружитися, ну пожили б зі скрипом пару років, зі сварками- шкандалами... Часто такі шлюби розлазяться по швам вже в перші роки.. і питається, а воно було треба?.. :hz:

А ми з чоловіком через чотири роки завели малечу. Звичайно можна було б і раніше. Але ми встигли притертися один до одного, звикнути до звичок один одного. Так що я за так званий "адаптаційний період". А то спершу було тяжко привикати , що я не "помічниця господині", а "господиня". А з народження дитини тих домашніх клопотів навалилося. ойойой. вже не було часу для себе. Що таке почитати книжку на дивані, чи пограти іграшку за компом - стало для мене не реальним.
Не хотіла б я що б така "напряжонка" в мене почалася з самого початку. Я б тоді - "молода-зелена" - точно на чоловікову голову валила всі свої нещастя. Хіба хто живе з батьками має інакшу ситуацію.

Але до таких шлюбів ставлюся нормально. Якщо чоловіка не насильно повели до вінця і якщо то не хитрощами жіночими надумано. А Бог дитинку дав.

А взагалі-то Бог нам каже, що секс до шлюбу - гріх. Так що нема сексу до шлюбу, нема вагітної в білому платті, а отже нема і таких питань.

я теж вважаю шо вагітність не планована не є перепоною до щасливого сімейного життя.
ми з чоловіком пішли подивильсь но колечка, обговорили шо б хто хотів, він почав збирати гроші, при тому час коли одружуватись ми узгодили сумнівно, а через два місяці взнали шо будем мати бебіка, одружились на третьому місяцівагітності. Зробили все як хотіли, може і вагітність помогла шоб так все було, бо мої батьки були категорично проти тихого сімейного свята, хотілось їм гулянки на 100 чоловік, двох третіх з яких я не знаю, і які мені потім би кості перетирали. І я щаслива, дуже, зустрічались ми 3 роки, разом працювали на роботі, пмагали один одному в навчанні і зараз підтримка розуміння, все є, єдине про що жалію шо народила в 21.

а ми 7 років жили в шлюбі пока я наважилася на дитину, лиш наважилася чоловік випарувався. Так що для мене зараз нічо не показник. Хоч інколи думаю, що якби я мала сина ще тоді то б сім'я була. А люди які знають одне одного ледь не 3 дні можуть жити щасливо 50 років. То певно на все воля Божа.

Не знаю... :head:
Маю багато різноманітних прикладів на знайомих. По зальоту одружилися батьки мого чоловіка - досі разом. З 4-го курсу. Був, правда період кризи десь після 13-15 років спільного життя, що мало не розлучилися, але пережили.

В хорошої знайомої дитинка. Десь 2 рочки. А чоловіка нема. Хоч з батьком дитини вони якийсь час зустрічалися, просто він не був готовий до родини, а вона не хотіла просто "штамп в паспорті" через дитину. Спочатку він трохи цікавився малечею, а зараз не знаю.

Однокласниця вийшла по зальоту заміж в 11 класі. За рік розвелася. Досі сама, і не жаліє, мала в 3 класі.

Однокурсниця одружилася з кохання. За рік розвелася - він зрадив, і мала бути дитина на стороні. Одружилася вдруге десь за пів року по зальоту (зустрічались десь місяць). Досі разом і щасливі, малюку десь 3 рочки.

І випадків знаю різних ще багато. Все залежить від людей.
сім"я - це важка робота, а не суцільне задоволення. Хочеться щастя - над цим треба працювати.