Родинний форум "Сімейка"

є в нас тема про зміну уявлень про материнство. Ну, майже всі змінили свої погляди, ставши мамою.

А створивши сім'ю? Змінились ваші погляди на сімейне життя?

В мене - оо, докорінно.
Раніше думалось, що двоє завжди знаходять спільну мову, що все так радісно в рожевих тонах.
А виявилось, що іноді буває і поганий настрій. І часом зовсім не іноді, а доволі часто.
Виявилось, що мій поганий настрій можуть непомічати. Так само, як і я - поганий настрій чоловіка.

Раніше уявлялось, що от, знайду того, коло треба і все буде в шоколаді.
Для мене було відкриттям, що сім'ю таки ТРЕБА БУДУВАТИ.

Так само, в принципі.
Думала, що все буде, так, як захочу я, в мене в голові своя модель стосунків,сім"ї, а дізналась, що інша людина думала так само, в неї теж є своя якась модель...)))) так що приходиться знаходити компроміси і підлаштовуватись))
Обом!=)

Мені здавалось, що має бути як в казці - чоловік носить жінку на руках, вгадує її бажання, балує і т. д., хоч мені гріх жалітись , бо практично так і є, і мені здається, що це взаємно, бо я теж стараюсь для чоловіка, щоб йому було комфортно, добре зі мною, однак я не була готова до такої кількості роботи вдома, а ще, і що найголовніше - роботи над собою, боротися з власним егоїзмом, якого в мене чимало, бо я одна в сім'ї і мене дуже балували дідусь з бабусею в дитинстві. А тут треба поступатися, знаходити компромісні рішення... Та ще ТАК багато вчитися, кожного дня будувати сімейні стосунки

А мені чогось здавалось, що сімейні стосунки це буденність, особливо якщо появляються діти.
На щастя це не так :)

lore1ei написав:А мені чогось здавалось, що сімейні стосунки це буденність, особливо якщо появляються діти.
На щастя це не так :)

ну в когось не так...а в когось так :(
а я, навпаки, думала, що з появою дітей життя не так вже й поміняється, бо бачила приклади за кордоном і думала, що в нас так само все буде...а не тут то було... Навпаки, страшна буденність.
Ще до одруження я ідеалізувала стосунки, уявляла собі постійну романтику, "страсті мордасті", так сказати, а виявилось, що над стосунками треба трудитись і що буває багато непорозумінь, які треба вирішувати, шукати компроміс і жертвувати багато в чому власними бажаннями та прагненнями во "благо сім"Ї"
А, загалом, я дуже задоволена як в нас все складається

Та я в курсі що в когось і не так :(
Тому і так думала.

Ну в мене взагалі то уявлень якихось чітких не було, хоч і не гімнярка вже була, бачила як живуть батьки, знайомі різні....шось подобалося, шось ні...
Я певне була більш песимістично налаштована, тобто думала буде гірше :zybu:
А он недавно знав чоловіка доставала сварилися ми з ним толком вже чи ні, і як би то і за що посваритися.
Звісно є речі які мен не влаштовують, але я знаю шо і мене не кожен би терпів.
ТОму в мене уявлення формуються в процесі :)

lore1ei написав:А мені чогось здавалось, що сімейні стосунки це буденність, особливо якщо появляються діти.
На щастя це не так :)

А в мене на нещастя саме так............))))

Я сильно ідеалізувала сімейні стосунки, бачила їх в рожевих окулярах..........романтика, повага, розуміння, ніжні слова, підтримка, подарунки маленькі, приємні час від часу, а не тільки по святах.............Ех............

Проблеми були ще й до одруження, але я мабудь закохана була по вуха і не хотіла нічого бачити.............

Та проблеми зробили свою справу........КРОК ЗА КРОКОМ МИ ПОЧАЛИ РУЙНУВАТИ НАШУ СІМЮ...........

Я намагалася втілювати в життя свої плани, чоловік "махав головою"........та висновків не робив............а просто казав "Ну чо ти заморачуєшся".......Мене це бісило......взаємопорозуміння "медленно но уверенно" проходило(((((((

Все літав в небі........ Грошей нема...........Нічо будуть.........і так рік часу....... Звичайно, бісило!!!! Чи є таке глибоке і сильне кохання, якого не зколихне ось така розтановка питання???
Сварки........Примирення.......знов сварки...........
Коли підняла тему "Сумісність по гороскопу", то багато начиталась про Терезів............. Одна з реплік "Якщо хочеш втратити чоловіка - кричи!!!!!!!!" Гг, смішно, аж плакати хочеться...........Спочатку вони терплять, хитають головою, дій суттєвих не приймають, але хочуть підтримки!!!!!!!!!!!!!Зате потім беруть реванш!!!!!!!!!! Їм в один день все надоїдає, вони закриваються в собі І ТОДІ КРИЧИ ХОЧ ЛУСНИ!!!!!!!!!!! ФІГ ТАМ!!!!!!!!! НІБИ ЗАТИЧКИ В ВУХАХ!!!!!!!!!!!!
.
І ТОДІ ЇМ ПО СПРАВЖНЬОМУ АБСОЛЮТНО ПОФІГ!!!!!!!!!!! ТИПУ: "РОБИ, ЩО ХОЧЕШ.....МЕНЕ ТИ ВТРАТИЛА.........."

А я ж хотіла повноцінну сімю, намагалась наставити на свій шлях бачення сімї, якщо ти не проявляєш ініціативи.........ПОЛУЧИЛА........ОХ ЯК ОТРИМАЛА))))))))))))))

Не правильно себе поводила? Факт!! Не знайшла підходу факт!!!! Занадто напосідала??? Факт!!!!!!!!!!!


Висновок))))))))))))))))) .......Це ж треба так психологічно мене обробити, щоб я зрозуміла, що була не права, щоб відчувала себе паскудно???? А натомість йому по барабану.......тук тук............А були такі білі і пушисті.........)))))))))))

І всеодно......випєм за любов !!!!!!!!!!!!!

Руженка, як я тебе розумію :emphaty:
я теж уявляла свою сім'ю зовсім, ну зовсім інакше... Розчарування почалися ще до шлюбу. І, мабуть, розчарування взаємні. Медовий місяць взагалі згадувати не хочеться :( Настільки різних людей, як ми з моїй коханим, я вже давно не зустрічала... Фактично, мій чоловік не має більшості рис, які я колись вважала обов'язковими для свого обранця (справедливості заради мушу сказати, що в екстремальних ситуаціях він справляється на 5+, але ж життя то не тільки екстремальні ситуації - то рутина, рутина...). Ото тільки тепер, на 5 році спільного життя ми по трохи вчимося ефективно спілкуватися і взаємодіяти один з одним.

і в нас також, здається, що розуміння що таке сім'я починає приходити тільки після 3.5 років сімейного стажу. І то тільки починає.