Родинний форум "Сімейка"

Чи є у вас із коханим розбіжності щодо виховання діточок?

У мене практично ні. Бо я в сім*ї голова))) Навіть якшо шось роблю не так - чоловік майже не перечить, бо знає, що напореться на ще більший супротив. І тіко коли я бачу свою помилку, то можу сказати, ну добре, ти був правий. але я всьоравно розумна і сама кльова)))))) Стосовно виховання. то ми можемо тільки троха сперечатися стосовно доцільності віддавати дитину в ту чи іншу секцію чи гурток. А у всьому іншому - я займаюся вихованням. А він тільки іноді всі мої труди перекреслює одним кіндером , або тільки іноді балує малих, коли я тримаю їх в дисципліні.
Наразі серйозних конфліктів не виникало. Або чоловік такий в мене розумний. шо шарить шо сварится зі мною йому ж гірше для здоровля. Або я така вперта, шо пру танком вперед нього. Або просто я всьо роблю правильно і він не має претензій

оуввв
у нас були розбіжності щодо вибору шапочки малому...
Уявляю, шо буде далі....

Постійно. :D

особливих розбіжностей покищо не було.
хіба що, якщо Святусько впаде трошки і вдариться, то я зазвичай в першу секунду мало не кидаюся до нього (НЕ до чоловіка :D, а до дитяти ), щоб заспокоювати, а чоловік мені нагадує, що но-но, спокійно, не жалій його так зразу. ми з ним просто домовилися, що малого сильно жаліти не будемо, якщо він впав, але ще не орьот.

Liza написав:хіба що, якщо Святусько впаде трошки і вдариться, то я зазвичай в першу секунду мало не кидаюся до нього (НЕ до чоловіка :D, а до дитяти ), щоб заспокоювати, а чоловік мені нагадує, що но-но, спокійно, не жалій його так зразу. ми з ним просто домовилися, що малого сильно жаліти не будемо, якщо він впав, але ще не орьот.

і ми так робили :), ну, не ігнорували, а просто відволікали - що от, дивися, телефончик, ля-ля-ля
тепер малий плаче тільки якщо конкретно вдариться

в нас мало розбіжностей, бо малим переважно тільки я і займаюся

mala-karta написав:

Liza написав:хіба що, якщо Святусько впаде трошки і вдариться, то я зазвичай в першу секунду мало не кидаюся до нього (НЕ до чоловіка :D, а до дитяти ), щоб заспокоювати, а чоловік мені нагадує, що но-но, спокійно, не жалій його так зразу. ми з ним просто домовилися, що малого сильно жаліти не будемо, якщо він впав, але ще не орьот.

і ми так робили :), ну, не ігнорували, а просто відволікали - що от, дивися, телефончик, ля-ля-ля
тепер малий плаче тільки якщо конкретно вдариться

вот-вот, тут я погоджуюся. коли мій дить вдариться чи шось типу того, я (звісно хочеться пожаліти, але) починаю йому фтирати, що "ти ж мужчина, а мужчина повинен терпіти. ось побачиш, зараз перестане боліти, трошки потерпи".

В нас розбіжностей не виникає по причині "ну ти ж в мене психолог" (це типу я) Правда чоловікова фраза "Ой сину-сину, бідні ми з тобою, шо наша мама така начитана" іноді дратує, але намагаюся бути мудрою і не створювати з цього проблеми. Переважно як я кажу так і має бути, хоча для самолюбія чоловіка по максимуму з ним раджуся, непомітно підштовхуючи до потрібного мені рішення :D

В нас з чоловіком бувають розбіжності при виборі одягу для синочка, (бо ж то ХЛОПЧИК і має бути все синє ) коли і скільки купати, при виборі іграшок (колись хотіла купити синочку візочок, бо він в інших дітей на вулиці відбирав) а чоловіку, то дуже не сподобалось бо нашо з хлопчика робити дівчинку і т.д. Хоча стараємось завжди у всьому знаходити компроміс