Життя з батьками і окремо - що краще?

[гра з вогнем]

я буду за свого переживати.

[Ludmila]

Звісно, що всі батьки чи майже всі, переживають за своїх дітей, чи то їм 10 років, чи 40 і більше, просто я вже теж думала - головне давати їм свободу приймати рішення в житті самостійно, не втручатись в особисте життя, давати поради на їхнє прохання, бути мудрими батьками. Це складно))

[Virchik]

Ми живемо з моєю мамою, батько помер. Я взагалі не у являю як би не мама, як би я справлялась.

[Shalimar]

я буду за свого переживати.

ну и переживай
молча)
себе там в своей квартире)

[mari]

Мій чоловік -наймолодший з 3-х синів в 13 років поїхав вчитись і так не повернувся щоб жити назад з батьками, так вийшло і ніхто з мамою не живе, хоч їй вже 73 роки, от на канікули приїжджають, і в гості ходять.За кордоном так прийнято. Винаймати за гроші але не жити разом.
Ми жили з моїми батьками перші 3 роки, мені було добре, але мало місця, рано чи пізно потрібно іти жити окремо. Відділення мусить бути.

[Natalinda]

А якщо немає грошей на винаймання? То що як помруть батьки відбудеться відділення?
Оце "мусить бути" як виговор звучить(((

[бережаночка]

живемо з мамою Зараз капєц як виручає,коли дітей вже двоє.І при відсутності татка всю світлу частину доби мамина допомога дуже відчутна

[КлубНіка]

Я ,впринципі, незнаю що таке жити з батьками. Бо після весілля ми з моїми батьками жити всього лиш 2-а тижні. І то ті 2 тижні то були сплошні виставляння і підготування до переїзду ,то промайнули вони дуже швидко. Звикла я справлятися сама і навіть коли малий родився непотребувала фактично допомоги, навпаки вона мене нервувала і напрягала. Незнаю як там буде далі, коли буде 2-є малюків, але чомусь мені здається що знову буду всіх відганяти від себе))) Знаю лиш одне, в мене дуже хороші мама і свекруха, але жити ні з тою ,ні з іншою під одним дахом я б незмогла)))

[ЗІрка]

думаю якщо з мамою жилося нормально до одруження, то і після має бути не зле, з допомогою чи без. фізично ж людина до багатьох речей звикає. як наловчиться сама справлятися - то наче й не треба нікого, а як звикла що під руками ще хтось є, бодай на хвильку - то трохи страшно лишитись самому.
ми якраз плануємо переїзд - переживаю, що мені просто буде скучно, без батьків та молодшої сестри. чоловік цілими днями на роботі (часто без толку)...
всюди є плюси і мінуси, я прагну для своєї сімї найкращого - тому згодилася на "відлучення"

[КлубНіка]

думаю якщо з мамою жилося нормально до одруження, то і після має бути не зле

Зле чи не зле то в кожного індивідуально, а от конфлікти різного характеру виникають точно частіше коли живеш з батьками. Бо одна справа коли до мене батьки прийшли в гості, щось сказали, щось порадили (особливо це стосується того часу коли вже є діти) я помахала головою, сказала "так-так! ", вони за двері, а я всерівно роблю по свому. А інша, коли живуть всі вкупі і контролюють кожен крок і виконання. Ну і як кажуть, в своїй хаті я господиня, і порядки маю свої. Тай от особисто в мене було так що до весілля, я не надто пхалась в якісь господарські справи, робила те що казала мама і як вона казала, тому в цьому в нас конфліктів з мамою не було .А після весілля я в цьому плані сильно помінялась, я нехочу щоб мені хтось вказував як і що в мене має лежати, і що я маю варити. тай чоловік мій би з моїм татом наніц розлінився А так зразу привикли все разом робити